«Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6:19-21), – як можна здогадатися, мова в цьому євангельському уривку передусім йде про гроші. А про гроші, між іншим, у багатьох помісних церквах не дуже прийнято говорити. Навіть того більше, багато вірних цілком серйозно вважає розмови про гроші правилами дурного тону. Хоча, якщо судити з наведених вище слів, це зовсім не відповідає дійсності, адже Господь апріорі не може казати непристойних у моральному плані речей.
Так що причина, чому багато вірних не полюбляють говорити про гроші в площині віри, здається, криється в їх жадібності (хтось може більш тактовно заявити що вся справа в надмірній ощадливості), або ж, як можливий варіант, через те, що вірні не хочуть зайвий раз дратувати людей світу цього питанням церкви і фінансів. Питання це дійсно для багатьох людей зовнішніх є неприємним (і неприйнятним) та стає приводом для церковної критики. Проте більш неприйнятним питанням для людей зовнішніх до церкви, втім, як і для багатьох вірних, є питання їх зіпсутості, гріховності, та важливості щирого покаяння задля налагодження стосунків з Творцем, а критика Церкви і фінансів – це лише привід і спроба заспокоїти власне сумління.
Так що про фінанси в площині віри треба говорити, особливо акцентуючи на факті, що інвестування грошей у поширення Царства Божого загалом є найкращою інвестицією, яка тільки можлива в цьому світі. Адже недаремно Господь Бог, так би мовити Небесний банкір, запевнив: «Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть» (Мф. 6:20), тим самим гарантуючи збереження ваших внесків, або ж висловлюючись банківською мовою, депозитів. Що у світлі неминучої світової фінансової кризи, адже чого тільки вартує банкрутство другого за величиною (!) швейцарського банку, є доволі цікавою пропозицією.
Звісно, більшість людей таку заманливу пропозицію відкине, адже для того, щоб зацікавитися нею, треба спрямувати своє серце, свого «внутрішнього» себе в духовний вимір, вирішити нарешті для себе, що ми є лише тимчасовими мешканцями на цій землі, і що на нас чекає вічність, в якій діятимуть зовсім інші закони, за якими у свою чергу живе світ. Ці закони між собою настільки різняться, що фактично є протилежностями: «Бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом» (Лк. 16:15), так що рано чи пізно доведеться між цими протилежностями вибирати: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24). І про цей обов’язковий вибір теж треба розказувати людям.
Але, що найголовніше, не можна мовчати. Треба постійно говорити оточуючим про «найкращу небесну інвестицію», не боячись, що вас у свою чергу засміють або ж вважатимуть дурком. Дурками є ті люди, які цілком серйозно сприймають статті про «інвестиції», в яких розказується куди краще класти монети, щоб заманити більше грошей, а де не можна залишати монети, щоб не втратити їх. А загалом, дурками в підсумку виявляться всі люди, які під час земного життя не робили інвестиції в небесні скарбниці, як те радив Господь Ісус Христос і про що власне йшла мова в цьому дописі: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Найкраща інвестиція
