У той час, як я переказую історію Йосифа, ви, ймовірно, вже знаєте її кінець. Це дуже надихаюча історія, якщо знати, чим вона закінчується. Але Йосиф про це не знав. Усе виглядало так: він ніколи більше не побачить ні свого батька, ні виконання даних йому Богом снів. Він був рабом у чужій країні. Він не міг залишити Єгипет. Він був довічною власністю іншої людини.
Йосифа продали людині на ім’я Потифар, фараоновому посадовцю і начальникові охорони, і служив йому близько десяти років. Йосиф не отримував жодних звісток від своєї сім’ї, і зрозумів, що батько вважає його померлим. Життя сім’ї тривало без нього. У Йосифа не було жодної надії на те, що батько зможе колись врятувати його.
З часом Йосиф знайшов благовоління свого хазяїна, який почав з ним добре поводитися. Потифар поставив Йосифа над усім своїм домом і маєтком. Але в той час, коли умови життя Йосифа стали сприятливішими, у серці Потифарової дружини зародилося щось дуже зле. Вона звернула на нього свої пристрасні погляди і хотіла скоїти з ним перелюб. Щодня вона намагалася спокушати його, але він відмовляв їй. Одного разу, виявившись з ним наодинці, вона притиснула його в кут і наполягала на тому, щоб він ліг з нею. Він відмовився і втік, у поспіху залишивши в її руках свій одяг. Коли він це зробив, вона відчула себе приниженою і закричала, звинувативши Йосифа в спробі зґвалтувати її. Потифар запроторив Йосифа до фараонової в’язниці. Слід сказати, що фараонова в’язниця була абсолютно не такою, як в’язниці в Америці. Я проводив служіння в деяких в’язницях і можу сказати, що, якими б неприємними вони не були, у порівнянні з фараоновою темницею вони виглядають як заміські дачі. Там не було ні сонячного світла, ні стін камери, – яма позбавлена світла і тепла. Умови були жорстокими і нелюдяними. Ув’язнених поміщали туди для того, щоб ті повільно помирали, маючи лише хліб і «скудно води» (3Цар. 22:27). Їм давали їжу, достатню лише для того, щоб вони могли залишатися в живих і продовжували страждати. Згідно з Псалмом 104:18, ноги Йосифа боліли від кайданів, і він лежав не залізі, що терзало його тіло. Він мав померти.
Якби він був єгиптянином, у нього був би хоч якийсь шанс на звільнення, але раб-чужоземець, що звинувачується в зґвалтуванні, практично не мав надії на звільнення. З ним сталося найгірше, що тільки могло статися. Гірше могла бути тільки смерть.
Чи можете ви зрозуміти його думки в непроглядній пітьмі цього підземелля? «Десять років я віддано і чесно служив своєму панові. Я вірніший, ніж його дружина. Я залишався відданим Богові і своєму панові. І яка ж мені за це нагорода? Темниця! Таке враження, що, чим більше я намагаюся чинити правильно, тим гірше мені стає! Як Бог міг таке допустити? Невже моїм братам вдалося вкрасти в мене і Божу обіцянку? Чому цей Всемогутній, Бог Завіту, не втрутився в мої обставини, щоб визволити мене? Хіба так має піклуватися про Своїх служителів люблячий, вірний Бог? За що так мене? Що я такого зробив? Я тільки вірив, що почув щось від Бога». Я упевнений, що він боровся з такими або подібними думками.
Його свобода в цей момент була дуже обмеженою, але в нього залишалося право вибрати, як він відреагує на те, що сталося з ним. Чи стане він ображатися і озлоблятися на своїх братів і, зрештою, на Бога? Чи відмовиться він від всякої надії на те, що дані йому обіцянки ще виконаються, позбавивши себе при цьому останнього спонукального мотиву до життя?
Чи контролює Бог ситуацію?
Я можу собі уявити, що до кінця цих випробувань Йосифу ніколи не спадало на думку, що усі його страждання були Божою підготовкою його правління. Як він використає свою майбутню владу над братами, які зрадили його? Йосиф вчився послуху через свої страждання. Його брати були знаряддями, якими майстерно оперував Бог. Чи буде Йосиф триматися Божої обіцянки?
Коли Йосифу приснилися ті сни, він дивився на них, можливо, як на підтвердження благовоління, яке він випробовував у своєму житті. Він тоді ще не пізнав, що влада дається для того, щоб служити, а не для того, щоб виділити людину серед інших. Часто під час таких підготовчих періодів, ми сконцентровуємося на нестерпності наших обставин, замість того, щоб бути зосередженим на величі Божій. У результаті цього ми страждаємо і шукаємо людину, яку можна було б звинуватити в усіх наших бідах. Коли ми безпосередньо стикаємося з фактом, що Бог міг би усе запобігти і не дати нам пережити увесь цей кошмар, але Він не зробив цього – ми часто звинувачуємо Його.
У думці Йосифовій продовжувало звучати: «Я жив згідно з тим, що мені було відомо про Бога. Я не порушував Його постанов, не опирався Йому. Я тільки розповів сон, який дав мені Сам Бог. І що ж у результаті цього я маю? Мої брати зрадили мене, і я проданий у рабство! Мій батько вважає мене мертвим і ніколи не прийде в Єгипет, щоб знайти мене». Для нього головними винуватцями були його брати. Вони були тією силою, яка кинула його в цю темницю. Можливо, він роздумував про те, наскільки усе було б інакше, якби Бог дав йому те становище і владу, які Йосиф побачив у сновидіннях. Наскільки усе було б інакше, якби брати не вкрали в нього майбутнє.
Нерідко ми чуємо, як наші брати і сестри потрапляють у ту ж саму пастку звинувачуючи інших. Наприклад: «Коли б не дружина, я б давно вже був у служінні. Вона перешкодила мені і зруйнувала багато що з того, про що я так мріяв».
«Коли б не мої батьки, у мене було б нормальне життя. Вони винні в моєму теперішньому становищі. Чому в інших людей нормальні батьки, а в мене ні? Якби мої тато і мама не розлучилися, мій власний шлюб був би в кращому стані».
«Коли б не мій пастор, який приглушує в мені мій дар, я був би вільним, і мені б нічого не заважало. Він не дав мені можливості виконати моє призначення в служінні. Він налаштував проти мене людей у церкві».
«Коли б не мій попередній чоловік, у мене і в моїх дітей не було б стільки фінансових проблем». «Коли б не ця жінка в церкві, у мене досі були б хороші стосунки з лідерами. Своїми плітками вона знищила мене і мою мрію бути шанованим».
Цей список може тривати до безкінечності. Легко звинувачувати усіх і усе у своїх проблемах і уявляти, наскільки вам було б краще, коли б не ці люди. Ви вважаєте, що вони винні у вашому розчаруванні і бідах.
Я хочу підкреслити наступний момент: жоден чоловік, жінка, дитина або диявол не можуть вивести вас з волі Божої! Ваша доля перебуває тільки в руках Божих. Брати Йосифа старанно намагалися знищити видіння, яке Бог дав йому. Вони гадали, що з Йосифовими снами покінчене. Їх вуста вимовили: «Підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів» (Буття 37:20). Вони збиралися убити його. Це не було нещасним випадком. Це було свідомою дією! Вони не хотіли залишити Йосифу жодного шансу на успіх.
Але, як ви гадаєте, невже, коли вони продали його в рабство, то Бог на небесах поглянув на Свого Сина і на Святого Духа і сказав: «Що ж нам тепер робити? Подивіться тільки, що накоїли його брати. Вони зруйнували наш план для Йосифа. Нам треба швидше щось придумати! Чи є в Нас запасний варіант?».
Багато християн реагують на кризові ситуації так, як ніби саме це на небесах і відбувається. Ви можете собі уявити, щоб Отець говорив Ісусу: «Ісусе, Джіма звільнили з роботи, бо його віруючий колега сказав про нього брехню. Що ж нам робити? Чи є в Тебе на Землі якісь незайняті робочі місця?» Чи: «Ісусе, Салі вже 34 роки, але вона досі не вийшла заміж. Чи немає в Тебе на Землі якихось неодружених чоловіків для неї? Бо чоловік, якого Я приготував для неї, одружився на її кращій подрузі, що обмовила Салі і відвернула від неї його серце». Звучить абсурдно, проте наша реакція свідчить про те, що саме так ми і сприймаємо Бога.
Давайте подивимося, як Йосиф сьогодні в наших церквах міг би розібратися з кривдниками. Якби він був таким, як багато з нас, знаєте, що б він зробив? Будував би плани помсти. Він би утішав себе такими думками: «Коли я дістануся до них, я їх уб’ю! Я знищу їх за те, що вони зробили зі мною. Вони заплатять за це сповна».
Але якби таким було ставлення Йосифа до своїх братів, Бог залишив би його в тій темниці гнити далі! Бо якби він вийшов з в’язниці з такими бажаннями і намірами, він убив би кожного з родоначальників майбутніх десяти колін Ізраїлю. У це коло входив би і Іуда, по лінії якого мав народитися Христос.
Так, ті люди, які так беззаконно обійшлися з Йосифом, були патріархами Ізраїлю! А Бог обіцяв Аврааму зробити від нього цілий народ. Через них, зрештою, мав прийти Сам Господь Ісус! Йосиф не дозволяв образі проникати в серце, і Божий план для нього і його братів затвердився в їх житті.
