Якби диявол міг знищити нас будь-якої хвилини, то він давно б зробив це.
І сказав Йосиф: «…Ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро» – Буття 50:19-20.
У першому розділі ми розділили усіх скривджених людей на дві основні категорії: 1) ті, з ким дійсно обійшлися погано, і 2) ті, хто гадає, що з ними обійшлися погано, хоча насправді це не так.
У цьому розділі я хочу звернутися до тих, хто належить до першої категорії.
Давайте почнемо з питання: якщо з вами дійсно обійшлися несправедливо, чи є у вас право на те, щоб ображатися? Для отримання відповіді давайте подивимося на життя улюбленого сина Якова, Йосифа (Буття 37-48 розділи).
Сон стає кошмаром
Йосиф був одинадцятим сином Якова. Його ненавиділи власні старші брати за те, що батько виявляв йому більше уваги, ніж усім іншим, і виділив його серед інших, подарувавши йому багатоколірний одяг. Бог дав Йосифу два сни. У першому сні він побачив на полі пов’язані снопи. Його сніп піднявся і став прямо, у той час, як снопи його братів вклонилися йому. У другому сні він побачив сонце, місяць і одинадцять зірок (які представляли його батька, матір і братів), що вклонилися йому. Коли він розповів ці сни своїм братам, вони, природно, не розділили його радощів. Навпаки, вони ще сильніше зненавиділи його.
Незабаром після цього, десять старших братів вирушили шукати пасовища із батьковими стадами. Яків послав Йосифа відвідати їх. Коли старші брати побачили Йосифа, що наближається до них, сказали: «Ось, іде сновидець; підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів. Він каже, що стане нашим начальником. Нехай він спробує керувати нами, коли буде мертвим!» Таким чином вони кинули його в глибокий рів, щоб він там помирав. Брати зняли з нього одяг, розірвали його і вимазали в крові тварини, щоб переконати свого батька в тому, що Йосифа розтерзав дикий звір.
Проте після того, як брати кинули Йосифа в рів, вони побачили караван ізмаїльтян, що йде в Єгипет. Тоді Іуда сказав: «Гей, зачекайте хлопці. Якщо ми дозволимо йому померти в цій ямі, нам не буде від цього жодної користі. Давайте продамо його в рабство і заробимо на ньому деякі гроші. Він стане для нас все одно що мертвим, і ніколи більше не буде нам дошкуляти, а ми розділимо між собою здобич!»
Вони продали його за двадцять срібняків. Вони були скривджені, тому і зрадили його, позбавивши спадку і сім’ї. Не забувайте, що усе це було зроблено його кровними братами, у них був спільний батько – спільна плоть і кров.
Нам, вихованим в абсолютно іншій культурі, важко зрозуміти увесь жах того, що скоїли ці люди. Гірше за це могло бути тільки вбивство. У той час було дуже важливо мати синів. Сини зберігали ім’я батька і наслідували усе, що в нього було. Брати Йосифа назавжди позбавили його можливості отримати ім’я і спадок свого батька. Вони знищили його ім’я, повністю позбавивши його всякого ототожнення зі своєю сім’єю. Коли чоловіка продавали в рабство в іншу країну, він залишався рабом до самої смерті. Жінка, на якій він одружився, також ставала рабинею, а усі їх діти ставали рабами! Усе, що було дорого Йосифу у своєму домі, зникло.
Важко бути рабом від самого народження, але невимовно важче, коли ти народився спадкоємцем великого багатства і великого майбутнього, і усе це втратив. Було б набагато легше ніколи не знати про своє щасливе минуле. Йосиф міг почувати себе живим трупом. Я упевнений, що він піддався спокусі і вважав, що краще бути убитим братами, ніж потрапити в рабство. Суть усього разом така: те, що скоїли брати Йосифа – злочин.
