Скривджений християнин – це людина, яка прийняла в себе життя, але через страх не здатна ділитися ним.
І тоді багато хто спокуситься (okandalіzw – спокушати; ображати [чиєсь моральне почуття]) і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. Хто ж витерпить до кінця, той спасеться» – Матфея 24:10-13.
У цьому розділі Євангелія від Матфея Ісус наводить ознаки кінця віку. Учні запитували Його: «Яке знамення Твого пришестя?»
Більшість вірних погоджуються з тим, що ми живемо в період швидкого пришестя Ісуса. Марно намагатися визначити точну дату Його повернення. Тільки Отець знає це. Але Ісус сказав, що ми знатимемо, в який період Він повернеться, – і цей період вже настав! Ніколи раніше ми не бачили такої кількості біблійних пророцтв, що виконуються, у церкві, в Ізраїлі і у світі. Тому ми з упевненістю можемо сказати, що знаходимося в тимчасовому періоді, описаному Ісусом у 24-му розділі Євангелія від Матфея.
Зверніть увагу на одне зі знамень неминучого пришестя Ісуса «Багато хто спокуситься (чи «багато хто образиться»)».
Не декілька людей, не деякі, а багато
По-перше, ми повинні задатися питанням: «Хто ці спокушені і скривджені?» Це християни або ж наше суспільство в цілому? Ми знаходимо відповідь, продовжуючи читати далі: «І через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох». У цьому вірші на місці нашого «любов» стоїть грецьке слово АГАПІ. Існує декілька грецьких слів, які перекладаються в нашому Новому Завіті як «любов», але два найбільш поширених – це АГАПІ і ФІЛЕО.
ФІЛЕО означає любов між друзями. Така любов є дружньою прихильністю, діючою на певних умовах. ФІЛЕО каже: «Ти почухай мою спину, а я почухаю твою, або поводься зі мною ввічливо, і тоді я буду поводитись з тобою так само».
З іншого боку, АГАПІ – це любов, яку Бог виливає в серця Своїх дітей. Це любов, яку Ісус дарма дає нам. Вона безумовна. Вона не ґрунтується на справах або на взаємності. Це така любов, яка «дає» навіть тоді, коли її відкидають.
Без Бога ми можемо любити тільки егоїстичною любов’ю, такою, яка перестає діяти, коли її не приймають або коли вона не знаходить взаємності. Проте АГАПІ любить, попри все. АГАПІ – саме та любов, яку Ісус продемонстрував, пробачивши усіх, помираючи на хресті. Отже ці «багато хто», про яких говорить Ісус, є християнами, в яких охолонула АГАПІ.
У моєму житті був час, коли я робив усе можливе, щоб показати свою любов одній людині. Але, здавалося, що кожного разу, коли я простягав до неї свою любов, ця людина відповідала критикою на мою адресу і грубим поводженням зі мною. Таке тривало місяцями. І одного разу мій терпець увірвався. Я почав скаржитися Богові: «З мене досить. Тепер Тобі доведеться поговорити зі мною про це. Щоразу, коли я проявляю Твою любов до цієї людини, у відповідь мені дістається її грубість!».
Господь почав промовляти до мене: «Джоне, тобі треба розвивати віру в любов Божу!» – «Що Ти маєш на увазі? – запитав я. «Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління», – пояснював Він, – «а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне. Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:8,9).
Ви повинні усвідомити: коли ви сієте любов Божу, ви зберете любов Божу. Необхідно розвивати свою віру в цей духовний закон, хоча ви, можливо, і не зберете це з того поля, на якому ви сіяли, або зберете, але не так скоро, як вам би хотілося.
Господь продовжував: «Під час найбільшої потреби Мене залишили найближчі друзі. Іуда зрадив Мене, Петро відрікся від Мене, а інші втекли, щоб врятувати своє життя. Тільки Іоанн слідував здалека. Я піклувався про них упродовж трьох років, годував і учив їх. Проте, помираючи за гріхи світу, Я простив усіх. Я звільнив їх усіх: починаючи від Моїх друзів, які залишили Мене, і закінчуючи римськими солдатами, які розіп’яли Мене. Вони не просили вибачення, проте Я дарма дав його. У Мене була віра в любов Отчу. Я знав, що, посіявши любов, Я зберу любов багатьох синів і дочок Царства. Завдяки Моїй жертві, що виходить з любові, вони любитимуть Мене. Я сказав: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?» (Мф. 5:44-47).
Великі очікування
Я усвідомив, що любов, яку я проявляв, сіялася в Дух, і зрештою я зберу те насіння любові. Я не знав, звідки, але знав, що обов’язково прийдуть жнива. Я більше не вважав невдачею те, що не отримую взаємності від людини, яку я люблю. Це звільнило мене, давши мені здатність любити її ще більше.
Якби більшість християн усвідомили це, вони б не здавалися і не спокушалися. Зазвичай ми не проявляємо таку любов. Ми ходимо в егоїстичній любові, яка легко розчаровується, коли її очікування не збуваються.
Якщо я чекаю чогось від людей, ці люди можуть розчарувати мене. Причому в тій мірі, в якій вони не виконали моїх очікувань. Але якщо я нічого не чекаю від людей, то усе, що я від них отримую, сприймається мною як благословення, а не як щось належне.
Ми відкриваємо себе для спокуси і образи, коли вимагаємо певної поведінки від тих, з ким ми стикаємося. Чим більшого ми чекаємо від інших, тим більшими стають наші шанси для образи і спокуси…
