Розпочавши в попередньому дописі мову про віру в розвиток і добре майбутнє для України, не можна оминути стороною таке питання як розчарування. Про розчарування взагалі не полюбляють балакати, і розчарування в країні, її перспективах у майбутньому цьому не є виключення. Але говорити про це все таки варто, щоб у майбутньому, коли неминуче нахлине хвиля розчарування, віднайти в собі сили пережити скрутні часи та продовжувати прямувати далі. І в цьому нам може допомогти, втім як і завжди, Слово Боже, Біблія, згідно ж її принципу: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11). І чудовим біблійним прикладом може слугувати історія, яка свого часу сталася з ізраїльським народом під час завоювання їх вавилонянами, про що дізнаємося з книги пророка Єремії.
Господь через Свого пророка Єремію звернув до «усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській», тобто тих, хто покинув свою батьківщину, Юдейське царство, внаслідок загарбання його вавилонськими військами, наступні слова: «Ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них, за нечестя їх, яке вони робили, прогнівляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші. Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: “не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу”. Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам. І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині» (Єр. 44:1-6).
Тобто Бог прямо каже, що нещастя, які випали на юдейський народ, стали прямим наслідком їх ідолопоклонства, і якщо вони хочуть процвітання своєї країни і народу в майбутньому, то повинні перестати служити іншим богам та навернутися до Бога Живого. В іншому випадку на них чекатиме неминуча погибель: «Ось, Я поверну проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї і візьму юдеїв, які залишилися, які повернули лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою. …І ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повернутися у землю Юдейську, ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти» (Єр. 44:11-14).
Що ж на це відповіли юдеї? «Слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе; але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили. А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому нестаток і гинемо від меча і голоду» (Єр. 44:16-18). Тобто ці юдеї не зрозуміли, що їхнє поклоніння ідолам стало причиною занепаду власної країни, і через те вони продовжуватимуть служити ідольським богам, навіть не намагаючись навернутися до Бога Живого, щоб Він допоміг їм.
Результатом такого ставлення стали наступні пророчі слова: «Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і дізнаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх» (Єр. 44:28). Наступні події підтвердили пророчі слова… А тепер настав самий час повернутися до наших реалій. Відразу слід зауважити, що нині українці перебувають не в такому скрутному становищі як сучасники Єремії, проте, немає сенсу приховувати, часи в нас складні, і через те вимагають серйозного ставлення. Попереду на нас чекають ще багато людських і матеріальних втрат, а після закінчення війни тривалі роки розбудови.
Але багато людей не захочуть цього сприймати і визнавати, а тому усі неминучі страждання і поневіряння намагатимуться уникати. Часто намагаючись повернутися до повоєнних часів з її радянщиною та «русским миром», що в принципі одне те саме. Стаючи свідком усього цього шабашу, багато патріотів можуть розчаруватися і зневіритися в доброму майбутньому України, а цього категорично не можна робити, бо в такому випадку вони не зможуть побачити-дочекатися цього доброго майбутнього. А воно, це майбутнє, неодмінно настане: «Чи доведу Я до пологів, і не дам народити? – говорить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? – говорить Бог твій» (Ісаї 66:9). Якщо ви не зрозуміли, то все жахіття, що відбувається навколо нас, це є Божим планом з преображення України на краще (шкода, що для нашого народу інший план не підходить), і якщо Господь розпочав Свою роботу, то Він її неодмінно закінчить, а вже від нашого особистого життєвого вибору залежить: чи зможемо ми побачити ці зміни чи ні.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Побачити зміни
