Наші нагороди на небесах – вінці визнання

Навколо нас багато загальновизнаних знаменитостей і героїв, про них багато говорять і пишуть. Але настане час, кожен такий герой з’явиться перед судом, допустимо, звуть його Касіус Клей. Господь скаже: «Що ти зробив, Касію?» Він відповість: «О, я був найкращим. Я був королем. Я чотирнадцять років був найкращим боксером світу». Архангел Михаїл тоді подивиться на Гавриїла. Гавриїл подивиться на Михаїла. Деякі з ангелів почнуть позіхати. Хтось скаже: «Невже нам нічого робити, як слухати про такі дурниці? Приведіть Вурбранда і послухаємо щось толкове. Немає сенсу говорити про дурниці. Годі розмов про захисників і півзахисників. Приведіть сюди справжніх людей. Приведіть Яна Гуса. Приведіть містера Ролофа. Суд триває». Там усе не так, як тут на землі. Там будуть нагороди – вінці.

  1. Вінець правди

«Отже, засвідчую тобі перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, Який буде судити живих і мертвих у явленні Його і в Царстві Його: проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, викривай, забороняй, благай з усяким довготерпінням і повчанням, бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів, які б тішили слух; і від істини відвернуть слух і навернуться до байок. Але ти будь пильним в усьому, перенось скорботи, роби діло благовісника, виконуй служіння твоє. Бо я вже стаю жертвою, і час мого відходу настав. Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його» (2Тим. 4:1-8).

Перший вінець називається вінцем правди, він дається тим, хто любить Його явлення. Павло сказав: «І не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його». Подивимося, скільки з вас заслужать цей вінець. Скільки з вас хочуть, щоб Господь Ісус Христос повернувся, і кому з вас хотілося б, щоб Він повернувся сьогодні увечері? Якщо ви цього хочете, то у вас буде цей вінець. Ісус сказав: «Тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця твого» (Одкр. 3:11). Друзі, нехай не буде так, що ви не думаєте про друге пришестя Ісуса Христа. Нехай не буде так, що ви не чекаєте того моменту, коли ви Його побачите. Я не знаю в яку церкву ви ходите, і я не говоритиму, в яку церкву ви повинні ходити. Але якщо в тій церкві, яку ви відвідуєте, пастор не говорить про друге пришестя Христове, якщо він не чекає другого пришестя, якщо він не хоче, щоб Христос повернувся, то на вашому місці, друзі, я б не затримався в тій церкві навіть на той час, який потрібен, щоб повісити капелюх на цвях. «Тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця твого».

  1. Вінець життя

  • «Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його» (Як. 1:12).
  • «Не бійся нічого, що тобі треба буде витерпіти. Ось, диявол буде кидати вас у темницю, щоб випробувати вас… Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя» (Одкр. 2:10).

Ви зрозуміли, що Він сказав? Він не сказав: «Будьте вірні до смерті, і Я дам вам життя вічне». Вічне життя у вас через кров Христову. Він сказав: «Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя». Якщо це так, то «Блаженна людина, яка переносить спокуси», – от що кажуть ці вірші. Я розумію це так, якщо християнин переноситиме спокуси і витримає їх, то Бог дасть йому такий же вінець, який Він дає мученикові. Про них сказано в цих віршах. Він дасть вінець життя тим, хто буде вірний до смерті. «Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його». Хто любить Його – от у чому справа. Ісус Христос обіцяв вінець життя тим, хто заради Нього, будучи випробуваний спокусою, витримав це випробування.

  1. Вінець нетлінний

«Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягтиІ тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним» (1Кор. 9:24,26-27).

Ці вірші не мають жодного відношення до питання про те, чи потрапить людина в пекло. Коли Павло каже: «Приборкую і поневолюю тіло моє», то він не каже: «Інакше я потраплю в пекло». Він каже: «Інакше, коли я перестану проповідувати, Господь звільнить мене, бо я більше фізично не зможу проповідувати». Ці вірші говорять про необхідність підтримувати свій фізичний стан. Він говорить про людей: «Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного» (1Кор. 9:25). Отже, дитя Боже може отримати вінець нетлінний. Павло сказав, що ми повинні скинути з себе: «Скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує» (Євр. 12:1). Друзі, коли ви біжите дистанцію на стадіоні, чи є у вашому костюмі кишені? Я колись бігав на довгі дистанції. Нам давали нейлоновий костюм, що складається з однієї частини, щоб нічого не знижувало вашу швидкість. Не було жодних кишень. Знаєте чому? Кишені служать для того, щоб містити те, що обтяжує вас. Він сказав: «Скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує». Що є у вашому житті таким тягарем? Я не маю анінайменшого поняття про це. Тягарем може бути усе, що завгодно.

Він сказав: «Усі подвижники утримуються від усього». Ви повинні дотримуватися правил. Він сказав, якщо людина не дотримується правил, вона не отримає вінця. Людина не отримає вінця, якщо вона не прагне його отримати. От у чому справа. Хочете знати кого нагадують багато християн (я багато років спостерігав за ними, а вони спостерігали за мною)? Вони подібні бігунам на стадіоні на змаганнях, але уся їх увага зосереджена не на фініші, а на трибуни. «Ну, як я вам? Привіт, мамо. Привіт, тато. Подивіться, як я біжу». Вони біжать не для того, щоб перемогти, у них скромніші запити, вони не ставлять собі за мету перемогу. Їм буде досить прийти четвертим, п’ятим, шостим – їм важливо показати себе. Послухайте, ось заповідь: «Так біжіть, щоб досягти». Досягти чого? Досягти вінця. Ви повинні бігти з метою перемогти.

Деякі починають бігти, потім дивляться, як біжать інші. «Він погано і повільно біжить. У мене краще виходить. Ого, він спіткнувся. Ха-ха. Ти тільки подивися. Ви бачили? Ви бачили, як він спіткнувся? Ха-ха. Ну і ну! Він спіткнувся. Ха-ха-ха». Дурню, ви програєте вашу гонку. Ви програєте. Ви повинні бігти належним чином. Павло сказав: «Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив» (2Тим. 4:7). «Дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест» (Євр. 12:2). «З терпінням підемо на подвиг» (Євр. 12:1), що належить нам. У мене є напрям, за яким треба бігти. У мене є мета – перемогти. Божий народ не думає про це і не робить так.

Ви знаєте, що із себе являють люди? Вони добре розбираються в чужих справах. У світі є такі люди, які можуть вам розповісти про інших людей усе. Ви знаєте, що із себе являють ці люди? Це люди, які сидять і нічого не роблять по десять годин на день. Я мав випадок спостерігати за тим, як Бог брав цих людей, закорковував їх у пляшку і ставив на полицю, і залишав їх там років так на двадцять п’ять. Кожен з цих людей, кого я знав, з ким це сталося, намагався стати експертом у справах іншої людини, та так, що навіть іншим людям доводилося навіть звертатися до них за інформацією про цю людину. Я не знаю виключень з цього правила – за тридцять років я не бачив виключень. Це не були розпусники або алкоголіки – вони просто спеціалізувалися на справах інших людей. Господь просто прибирав їх на полицю. Ви мені не повірите, і поплатитеся за це своїм вінцем. «Тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця твого».

  1. Вінець слави

«Пастирів ваших благаю я, співпастир, і свідок страждань Христових‚ і співучасник слави, що має відкритися: пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і Боговгодно не для ганебної користи, а щиро; і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові; і коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави» (1Пет. 5:1-4).

Вінець слави дається вірному пастиреві, який пасе Боже стадо, живлячи його Божим словом. Іноді це стосується і жінок-місіонерів і учителів недільних шкіл. Якщо людина є пастирем, і їй дано стадо, щоб вона про нього піклувалася, то вона має живити це стадо. Ніхто не знає цього краще, ніж Симон Петро. Коли Христос воскрес із мертвих, Він сказав Петру: «Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої» (Ін. 21:16). Він сказав це Петру тричі.

Старий Симон Петро зрозумів цю доктрину. Паси вівці Мої. Я теж засвоїв це. Я зрозумів, якщо я живитиму овець, то і вони живитимуть мене. Звичайно, я розумію, що завжди знайдеться якийсь козел серед овець, який буцатиме усіх і усе. Не усі вівці живитимуть тебе. Але в кожному місті завжди буде хтось, хто любитиме цю Книгу. У кожній церкві буде той, хто любитиме цю Книгу. Якщо ви живитимете їх, то і вони живитимуть вас. Хіба ви не помічали, врешті-решт, що не багато на світі худих пастирів? Ви не звертали на це увагу? Ви бачили проповідників, які проповідують на своїй кафедрі більше 10-15 років? Вони не схожі на зголоднілих дистрофіків. Вони швидше нагадують відгодованих кабанчиків. Вони ходять, поплескуючи себе по черевцю, із словами: «Благословенний Бог, брате. Понеси усі ці пожертвування в скарбничку».

Пасіть овець і вони пастимуть вас. Були такі християни, які намагалися переслідувати мене в суді. Таке траплялося чотири або п’ять разів. Але в той самий час, знаходилися і такі, які зробили для мене книжкову шафу. Вони навіть кілька разів міняли покришки на моїй машині, бо в мене не було на це часу. Пасіть овець, і вони пастимуть вас. Я знав християн, які намагалися спалити мій будинок і бажали побити мене. Деякі мріяли відірвати мені голову. Я знав також і тих, хто піклувався про мою сім’ю, тих, хто годував мою сім’ю два або три рази на тиждень упродовж десятка років.

Одного разу в Бай Мінеті, штат Алабама я читав проповіді маленькій місії в бідному районі. Я проводив ці служіння упродовж двох тижнів. Коли два тижні минули, до мене підійшли дві добре одягнені пані і сказали: «Брат Ракмане, ці два тижні ми отримували таку хорошу духовну їжу. Ми з радістю приходили сюди послухати ваші проповіді. У нас хороший пастор, але ми потребуємо їжі духовної». Яка відвертість. Він сказав: «Ти любиш Мене? – Паси вівці Мої».

Автор: др. Пітер С. Ракман

Попередній запис

Нагорода на небі: Переможцеві дам…

Дерево життя «Тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке посеред раю Божого» (Одкр. 2:7). У Посланні до Ефеської ... Читати далі

Наступний запис

Наші нагороди на небесах – вінці визнання (закінчення)

Вінець радості «Бо хто наша надія, або радість, або вінець радості? Чи не ви перед Господом нашим Ісусом Христом у ... Читати далі