- Вінець радості
«Бо хто наша надія, або радість, або вінець радості? Чи не ви перед Господом нашим Ісусом Христом у пришестя Його? Бо ви – слава наша і радість» (1Сол. 2:19-20, KJV).
Що є нашим вінцем? Наш вінець – це люди. Коли? При другому Христовому пришесті. Це вінець того, хто завойовує душі для Христа. Чому це вінець називається вінцем радості? У Євангелії від Луки сказано: «Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння» (Лк. 15:7). Тому цей вінець називається вінцем радості, що коли грішник кається і стає врятованим, то всякий раз на небесах буде радість і тріумфування. Чи багато ви викликали радощів на небесах минулого року? Ви завойовуєте людей для Христа? Ви намагаєтеся це робити? Я не закликаю вас до «масового завоювання душ» або «масової євангелізації», але за ваше життя ви повинні когось привести до Христа. Я дякую Богові, що коли я повернуся додому, то я повернуся не з порожніми руками. Я привів не дуже багато душ до Христа. Деякі приводять до Христа людей у рік більше, ніж я за п’ять років. Можливо, я дещо заздрю іноді таким людям, як Джек Хайлс або Біллі Грем. Я привів до Христа за тридцять років можливо лише чотири тисячі людей. Це не так багато. Деякі проповідники заявляють, що вони приводять до Христа по тисячі на рік. Необов’язково багатьох, але когось ви повинні привести до Христа.
Моє служіння не характеризується масовим завоюванням душ. Господь призвав мене, щоб я був колючою шпилькою під сідлом фундаменталізму: от моє покликання. Моє покликання полягає в тому, щоб дратувати фундаменталістів – цього хоче від мене Господь. Я не особливо хотів цього. Якби я вирішував по своєму, я б вважав за краще проповідувати по телевізору, під час проповіді малювати картини і таким чином завойовувати людей для Господа, але Господь не хоче, щоб я так чинив. Він каже: «Повернися до своєї друкарської машинки. Сядь і пиши. Будь такий уїдливий і такий цілеспрямований, як тільки можеш. Будь такий різкий і грубий, як тільки можеш, але тільки щоб не потрапити за ґрати. Пиши хлопче». Ви знаєте, чого хоче Бог. Він хоче, щоб усе це було сказано, і, слава Богу, я це сказав, і, якщо захоче Бог, я говоритиму і далі. Але я продовжую і свідчити людям, і намагаюся привести їх до Христа.
Я намагаюся робити усе, що в моїх силах, щоб донести Слово Боже до людей і привести до Господа стількох людей, скільки зможу. Я не хочу повернутися додому з порожніми руками. Тільки Бог знає життя скількох людей я зруйнував, будучи молодим. Я не знаю цього. Скажіть, життя скількох людей може зруйнувати людина, будучи барабанщиком рок-гурту, власником бару, дискжокеєм, армійським офіцером? Скільки людей перебували під моїм впливом, слухаючи мене і розмовляючи зі мною. Боже мій, який вплив! Перед Великим Білим Престолом я побачу багатьох тих, чиї життя я зруйнував, коли ним не було ще і двадцяти п’яти років.
А ви, ви збираєтеся повертатися додому з порожніми руками? Хтось скаже: «Знаєте я не умію, я не можу…», – у цьому уся і справа. Люди постійно брешуть і виправдовують свою поведінку. Я ніколи не мав таланту «завойовника душ», але я це робив. Коли я став врятованим, то перший час я намагався робити це увесь час, вдень і вночі. Але у вас є обов’язки і вони займають час. Виникають інші справи, і ви йдете в них з головою. Друзі, я вам скажу от що: «Усе, що я роблю, усе, чим я можу займатися, я роблю для Бога. Я можу малювати. Я малюю для Бога. Якби я міг грати на трубі або виставляти себе в смішному вигляді заради Господа Ісуса Христа, я б зробив це». Мені байдуже, що думаєте про це ви або ваша бабуся. Усе що я умію, хоча я умію і не багато що, я роблю для Бога. Я часто казав вам, що я умію проповідувати, малювати, писати і учити. Ось те, що я умію.
Ви скажете: «Це багато». Ні, це не багато. Багато хто з вас може ремонтувати мотори. Ви ремонтуєте мотори на славу Господню? Багато панянок уміють готувати. Ви робите це на славу Господню? «О, брате Ракмане, адже це дурниці». От у чому біда багатьох людей. Проблема полягає в тому, що Бог не має того, що маєте ви. Ви гадаєте, що те, що ви умієте готувати – це не талант, тоді чому ми говоримо, що якийсь хлопець одружився на жінці, яка не уміє готувати? Ви гадаєте, що уміння ремонтувати мотори і електроапаратуру – це не талант? Якщо ви так думаєте, то ви не праві. Коли я малюю, то я спочатку бачу усю картину повністю, перш ніж я намалюю якусь деталь. Я бачу усю картину повністю, перш ніж я почну її малювати. Ви скажете: «Як ви це робите?» Скажу вам чесно – не знаю. Це властиво цьому світу, чи не так? Я можу малювати, але робити інші речі..? Коли ламається моя машина, я безпорадний як жінка. Я вважаю, якщо машина не може їздити, то усе, що можна з нею зробити – це продати її. Це усе, що я знаю про машини. Я знаю також, що в машині може не бути бензину.
Одного разу в Андалузі, штат Алабама, моя машина зламалася. Я показав машину одному хлопцю, якого звали Коротун Батлер. Коротун швидко оглянув її і сказав: «Я її полагоджу. Тут потрібно підправити дещо в карбюраторі». Я не пам’ятаю точно, що він сказав карбюратор або генератор, або ще щось, але мені здається, що він все-таки сказав про карбюратор. Ці речі я не розрізняю. Він поліз туди, попорпався в чомусь і сказав: «Там». Я запитав: «Де?» Він сказав: «Там двадцять тисячних дюйма». Я сказав: «Що двадцять тисячних дюйма?» Він сказав: «Те, що я щойно виправив». Я сказав: «Але як ти можеш розрізнити двадцять тисячних дюйма?» Він узяв якийсь вимірювальний прилад і поміряв – двадцять тисячних дюйма. Хотів би я подивитися, як ви намалюєте на папері 1/64 дюйма. Я сказав: «Звідки ви дізналися?» На що він мені відповів: «З досвідом у вас з’являється на це якесь чуття». Ви знаєте, як це для мене виглядає? – Це диво. Це для мене таке ж диво, як і перетин Червоного моря. Я таких речей не розумію.
Ваша біда в тому, що ви, маючи якийсь талант, не використовуєте його для Бога. Тут я зупинюся трохи детальніше. Я повинен як слід роз’яснити це вам. Візьмемо, приміром, деяких з вас: «Ви легко знайомитеся з людьми, ви товариські і доброзичливі, ви вселяєте довіру, ви легко набуваєте друзів, ви справляєте добре враження. У порівнянні зі мною, ви маєте ці переваги. Не потрібно сидіти тут і кліпати очима. «Ну, я не умію співати, я не умію малювати, я не умію проповідувати…». Це, можливо так і є, але дещо ви умієте робити, і ви повинні це робити для Господа. Я ніколи не умів добре знайомитися з людьми. Коли я спілкуюся з незнайомою людиною, то в мене виникає те саме почуття комфорту, яке відчувається на перехресті, коли там стикаються дві вантажівки: одна – з порожніми молочними бідонами, друга – з двома десятками свиней. Якщо я можу порозумітися з вами, то ви можете порозумітися з ким завгодно.
Ви не маєте утруднень, знайомлячись з людьми. Ви невимушено потискуєте руки, посміхаєтеся, ви доброзичливі і товариські. Як ви використовуєте цей ваш талант? – Ніяк. Я чув, як мешканці півдня казали мені: «Я просто не вірю, що треба говорити про це. Я вірю, що треба жити цим». Ви говорите про те, що вам цікаве. Ви сідаєте і говорите про дітей, про собак, про машини, про пістолети. Ви говорите про те, що вас цікавить. Мешканці півдня можуть годинами говорити про полювання і риболовлю. Вони кажуть: «Я не зміг би говорити про Ісуса Христа». Друже, послухай: «Від повноти бо серця говорять уста» (Мф. 12:34). Ви не говорите про Ісуса Христа, бо у вас немає «повноти» Ісуса Христа у вашому серці.
Невже ви не хочете завойовувати душі для Христа? Невже ви хочете повернутися додому з порожніми руками? Ви хочете, щоб, коли ви потрапите на небеса, у вас там не було б друзів, яких ви привели до Христа? Ви дійсно хочете цього? Уявіть собі радість єднання на небесах, а ви стоїте сам, без друзів, яких ви привели б до Христа, і з вами тільки той, хто привів до Христа вас. Сумно. Вам цього хочеться? Це жахливо, це не для мене.
Я не збираюся повертатися додому з порожніми руками, брате. Коли душа приходить до Христа, на небесах радість і тріумфування. Якщо ви сьогодні увечері станете врятованими, то в цьому місті жодна газета навіть не згадає про це. Жодна газета. Якщо якийсь розпусник уріже дуба, перебравши трошки наркотиків, то ця звістка відразу ж з’явиться на перших шпальтах. Чи: «Чи буде Шері Тайс грати королеву Монако?» Бідна, стара, обдурена жінка померла передчасною смертю, а диявол заманив у свої сіті її дітей і чоловіка, зробивши їх алкоголіками. От якого роду новини цікавлять світ, але там, на небесах, ці речі не мають жодного значення.
Я вам скажу, що відбувається тут і що відбувається там. Приміром, підліток грає у футбол, проходить через лінію, його валять на землю і ледь не ламають йому шию. Цього хлопця відносять із стадіону на ношах, а натовп глядачів охає і ахає. Він лежить на ношах, дивиться в небо і каже собі: «Я добре граю у футбол, але футбол не може врятувати мене. Я маю врятуватися, бо якщо мій хребет зламаний, то я небіжчик. О, Боже, будь милостивий до мене, грішного, врятуй мою душу в ім’я Ісуса Христа». Натовп на трибунах охає, а там на небесах співають: «Слава Богу! Алілуя!» От, вам і відмінності.
Якщо завтра хтось оголосить США війну, то в газетах будуть кричущі заголовки. А на небесах? Там скажуть: «А, знову війна. Нічого дивного». Ви знаєте, що там є подією? Коли хтось стає врятованим. Якщо ви загиблий грішник, попросіть Господа Ісуса Христа врятувати вас прямо зараз, то уся преса на небесах повідомила б про це: «Свіжі новини! Читайте! Усі читайте про це! Ще один став врятованим!» Це зовсім інша справа.
Певний час тому один ліберальний модерністський проповідник після безсонної ночі спустився до сніданку. Його дружина подала йому чашку кави, але він сидів блідий і приголомшений. Вона запитала: «Що з тобою?» Він сказав: «Цієї ночі, коли я задрімав, мені снився жахливий сон. Мені приснилося, що я помер і піднявся над хмарами. Там у хмарах був Хтось, Хто вказав на мене пальцем. Мені здалося, що на руці в нього рани від цвяхів. Він сказав: «Проповіднику, де душі твоєї дружини і твоїх дітей?» Я запитав: «Душі? Які душі?..» Він вказав на мене пальцем і продовжував: «Проповіднику, де душа телемайстра, який ремонтував твій телевізор, молочника, який приносив тобі молоко і листоноші, який доставляє тобі газети щоранку?» Я сказав: «Я не розумію, про що Ти говориш. Я не знаю де вони». Потім мені приснилося, що та хмара провалилася піді мною, і ніби я пролетів вниз мільйони миль і досяг озера вогненного, і в тому озері була ти, наші діти, телемайстер, молочник і хлопчик, який розносить газети. І усі ви показували на мене пальцем і проклинали мене». Його дружина сказала: «Любий, ти, напевно, учора увечері щось не те з’їв». Він випив каву, поставив чашку і звалився мертвим від серцевого нападу. Ні, не чинить так, як він. Якщо ви врятовані, не повертайтеся додому з порожніми руками. Приведіть когось до Христа.
Автор: др. Пітер С. Ракман
