Дерево життя
«Тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке посеред раю Божого» (Одкр. 2:7). У Посланні до Ефеської церкви йдеться про нагороду, що її Господь обіцяє за сукупність таких якостей, як працелюбність, терпіння, непримиренність до розпусти, стійкість до впливу «ніколаїтів» при умові, що церква, тобто віруючі, повернуться до своєї колишньої любові.
Дерево життя було в раю, до нього ми прийдемо і в майбутньому віці: «Блаженні ті, які дотримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дерево життя» (Одкр. 22:14). Воно ростиме по обидва береги ріки життя (Одкр. 22:2), що витікає з-під престолу Бога і Агнця. Але не лише у вічності нам буде дозволено споживати плодів з цього дивовижного дерева. У книзі Притч читаємо: «Плід праведника – древо життя» (Пр. 11:30). Це плід духовний, плід духу праведника. Дерево життя росте по берегах ріки життя і напуває своє коріння водою життя (Одкр. 22:1,2). Ріка життя виходить «від престолу Бога і Агнця», на престолі – Бог Отець зі Своїм Сином Ісусом Христом. Третя іпостась Триєдиного Божества – Дух Святий. Він і є – вода життя.
Таким чином, якщо дух людини своїм «корінням» сягає глибин, де тече вода життя, інакше кажучи, постійно п’є від Духа Святого, то він швидко зростає і дає плід духу. Плід же цей: «Любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5:22). Цей плід є, можливо, найбільшою Божою нагородою для нас на землі. Ми можемо знайти його лише в раю. Так, у справжньому земному духовному раю, що до нього відкрито нам доступ в Ісусі Христі.
Гадаю, не так багато знайдеться серед віруючих людей таких, хто не відчув би, як благотворно змінюються наші стосунки з оточенням, коли в нашому характері починають з’являтися стриманість, лагідність, милосердя, як чудово почуває себе людина, серце якої постійно сповнене миру і радості. А які чудеса здатна творити любов Божа! Ось цим усім і нагороджує нас Господь за наші наполегливість, терпіння і працелюбство у справі розбудови власного внутрішнього храму.
Сокровенна манна
«Тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну…» (Одкр. 2:17). Віруючі Пергамської церкви відзначалися стійкістю у вірі, що її вони зберегли у важких умовах, живучи там, де «престол сатани». Господь вказує і на ті моменти, де вони відхилилися від істини, їм належить виправити становище, і якщо вони здобуватимуть перемоги на цьому шляху, то отримають нагороди.
Ісус в Ін. 6:48-58 каже: «Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно». Тут на землі, хто споживатиме цей живий хліб, матиме все необхідне для життя й побожності.
Є ще одне значення манни небесної. Відомо, що манна падала щодня, і її не треба було запасати наперед (Вих. 16:31). Тут алегорично її можна сприймати як одкровення Боже, що дається кожній людині щодня зранку на цілий день. У звернені до Пергамської церкви говориться: «Тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну» (Одкр. 2:17). Це місце перегукується з обітницею ап. Павла: «Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього… а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої» (1Кор. 2:6,7). Зрозуміло, що перемагати в боротьбі зі слугами диявола, можуть лише ті брати та сестри, що мають тісне спілкування з Богом через Духа Святого, постійно отримують від Нього необхідні настанови й сумлінно виконують їх.
Також варто згадати манну, що зберігалася у ковчегу завіту: «За другою ж завісою була скинія, названа “Святе святих”, яка мала золоту кадильницю і обкутий з усіх боків золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту» (Євр. 9:3,4). Святе Святих алегорично можна розглядати як серцевину Церкви, що включає у відповідності до п’ятигранної структури храму Божого (Еф. 4:11) живе пасторське служіння (розквітлий жезл Аарона), скрижалі як друковане Слово Боже (Біблія), та служіння пророка (манна).
Білий камінь, нове ім’я
«Тому, хто перемагає,… дам йому білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує» (Одкр. 2:17).
Білий (синоніми: світлий, яскравий, сяючий, блискучий) камінь… У стародавньому світі білий камінь з викарбуваним на ньому ім’ям використовували як перепустку на громадські святкування. Отже, той, хто отримає, тепер уже від Бога, камінь з новим ім’ям, матиме надійне підтвердження того, що він гідний бути на шлюбній вечері Агнця.
Грецький оригінал пропонує нам особливе значення слова білий. Білий тут, – не білизна крейди або гіпсу, а колір сяючого в променях зимового сонця снігу. Взагалі білий є одним із найбільш уживаних кольорів небес: біле вбрання (Одкр. 3:5; 7:9); вісон білий і світлий (Одкр.19:8), великий білий престол (Одкр. 20:11) та ін.
Стосовно нового іменем. Нові імена отримали Аврам та Сара – Авраам та Сарра, що відображали їхню місію на землі. Зовсім нове ім’я дано було Якову – Ізраїль. Звичайно, всі вони – видатні люди, але, гадаю і в Ісусі Христі знайдуться подібні їм. Ап. Іоанн пише: «Тому, хто перемагає,… дам йому білий камінь» (Одкр. 2:17). Переможець – це той, хто має велику силу, а силу Бог дає тим, хто здолав довгий і нелегкий шлях глибокого освячення, утвердився в смиренні, довготерпінні, мудрості і навчився вправно вести духовні бої. Пророк Ісая: «…рабів Своїх назве іншим ім’ям, яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом» (Іс. 65:15,16). Нове ім’я матиме й Ісус (Одкр. 19:12). Таким чином, білий камінь означає, що Ісус дає вірній людині нову сутність, а нове ім’я, що людина ця уводиться в новий рівень слави.
Влада над язичниками
«Хто перемагає і дотримується діл Моїх до кінця, тому дам владу над язичниками» (Одкр. 2:26). Нам уявляється, що ці наділені особливою довірою стануть бійцями небесного воїнства Ісусового (Одкр. 19:11-16). Схоже на те, що влада від Ісуса, що її Він дасть переможцям, буде мати переважно духовні форми. «Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: “Слово Боже”». Ясно, що на одязі в Нього власна кров Його земних страждань і сила Його меча – то є сила Слова. Звертаючись до ангела Пергамської церкви, Господь каже про ніколаїтів та послідовників Валаама: «Покайся; а якщо не так, незабаром прийду до тебе і воюватиму з ними мечем уст Моїх» (Одкр. 2:16). Очевидно, що йдеться не про фізичне покарання, хоча й такого повністю виключати не можна, бо написано про Царя Царів і Володаря володарів: «Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя» (Одкр. 19:15). Про це ж і в Давида: «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою… Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх» (Пс. 2:8,9). Очевидно, йдеться про те, що Всевишній не буде надто поблажливий до нечестивих і вони отримають належну кару за своє беззаконня.
Можуть бути й інші тлумачення усіх цих місць, але незаперечним є одне: ця нагорода означає більш високий рівень довіри і незрівнянно більшу владу, ніж та, яку мали ці достойники раніше. Про владу вибраних Божих ап. Петро каже так: «А ви – рід обраний, царствене священство…» (1Пет. 2:9). Йдеться про духовні й певні адміністративні функції. Характерним прикладом може бути Мойсей, який був і духовним натхненником народу і його керівником, іншими словами, вождем.
Зірка ранкова
«І дам йому зірку ранкову» (Одкр. 2:28). Таємничість цієї прекрасної нагороди дещо відкриває нам Ап. Петро: «До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших» (2Пет. 1:19). В Одкровенні й знаходимо, що то є ранкова зоря. Ісус каже про Себе: «Я є корінь і нащадок Давидів, зірка світла і ранкова» (Одкр. 22:16). Ісус прийшов на землю в тілі простого ремісника, життя його було сповнене великих трудів і страждань, але настав час і Він вознісся над землею в славі. Настане час і Христос явиться людству у всій Своїй величі, але вже й тепер на землі Він приходить у славі в кожне праведне серце, яке пройшло складний шлях випробувань і досягло високого рівня духовної зрілості. Цього моменту торкається і пророцтво в книзі Даниїла: «І розумні будуть сяяти, як світила на тверді, і ті, що навернули багатьох до правди, – як зірки, повіки, назавжди» (Дан. 12:3).
Білий одяг
«І будуть ходити зі Мною у білому одязі, бо вони достойні» (Одкр. 3:4). Білий лляний одяг (вісон) має глибоке символічне значення. В Одкр. 19:8 читаємо: «вісон – то праведність святих». З вісону в давні часи шили одяг для священиків «на славу й красу» (Вих. 28:39 та ін.). В такому білому одязі поставали перед людьми ангели (Одкр. 15:6), явилось у видінні Іоанну Богослову «воїнство небесне» (Одкр. 19:14), мали такий одяг двадцять чотири старці, що сиділи обабіч престолу Божого (Одкр. 4:4). Хто не буде мати на собі такого одягу, одягу праведності святих, не зможе бути присутнім на шлюбному бенкеті Агнця (Мф. 22:11). У всіх країнах у всі часи білий колір символізував чистоту, цнотливість, що винагороджуються правом бачити Бога (Мф. 5:8).
Стовп у храмі
А ось до членів Філадельфійської громади в Господа немає жодних претензій, Він лише попереджає їх про майбутні важкі часи, що мають прийти на цілий світ, щоб випробувати мешканців землі, і обіцяє Свою підтримку в «години спокуси». А той, хто вийде переможцем у цих випробуваннях, стане «стовпом у храмі Бога Мого… і напишу на ньому ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога Мого, й ім’я Моє нове» (Одкр. 3:12).
Слово «стовп» вживається в Біблії найчастіше в значенні несучого елементу, конструкції, що утримує на собі стелю, вищі поверхи тощо, тому й духовне його значення є цілковито зрозуміле. У храмі Соломона було два мідні мистецьки оздоблені стовпи. На одному було написано Яхін, що означає нехай поставить міцно, на другому Боаз – у ньому сила. Ап. Павло називає церкву Христову (1Тим.3:15) «стовпом і опорою правди». «Стовпами» також, що на них тримається церква, згідно слів Апостола, в Ізраїлі в ті часи вважалися (Гал. 2:9) Яків, Петро, Іоан.
Потужні «стовпи» потрібні Церкві, аби вона могла встояти в часи важких випробувань.
Місце на престолі
Лаодікійська церква розгубила усі свої духовні скарби, промінявши їх на багатство матеріальне. Схоже на те, що двері для Господа в цей храм було вже давно зачинено. Але навіть цим «теплим», що заслужили найсуворіші слова викриття, Бог не відмовляє у Своїй любові. Дивовижно, але саме для віруючих цієї церкви в Господа є дуже висока нагорода: «Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його» (Одкр. 3:21). Звичайно, все це здійсниться, якщо вони стануть ревними у вірі й покаються.
Автор: Віктор Косовський
