Нагорода на небесах. Частина 4: якості добрих справ

Сьогодні ми завершуємо огляд біблійного вчення про небесну нагороду християнина. У попередніх трьох частинах ми розглянули три важливі аспекти цієї теми: 1) нагорода і спасіння, 2) суть нагороди і 3) справи, гідні нагороди. Останнє питання, яке вимагає не меншої уваги, звучить так: які якості повинні мати наші добрі справи, щоб бути угодними Богові і гідними вічної подяки? Усі ми упевнені, що мало тільки виконати роботу, куди важливіше, як ця робота виконана. І в Новому Завіті ми знаходимо багато вказівок про те, яким має бути справжня добра справа.

Спочатку давайте згадаємо роздуми апостола Павла про нагороду в християнському служінні. Він представляє нас будівельниками, які працюють для Христа абсолютно по-різному: «Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, – діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь» (1Кор. 3:12-15).

Тут ми зустрічаємо два типи будівельників: перші будують з добротних і дорогих матеріалів, другі – з простих і дешевих. Праця одних по-справжньому творить, праця других користі не приносить. Очевидно, що тільки краще гідне Творця. Ми носимо високе звання Божих дітей, представляємо Його перед світом. Люди судять про Бога за якістю наших справ. Будувати якісно – означає чинити «достойно Бога, у всьому догоджаючи Йому, приносячи плід у всякому доброму ділі» (Кол. 1:10). Служити якнайкраще настільки важливо, що Павло навіть благає нас «поводитися гідно звання, до якого ви покликані» (Еф. 4:1).

Усе наше будівництво, хороше або погане, треба розглядати в трьох площинах: спонукань, поведінки і служіння. Діла служіння можуть здаватися золотом, але невірний мотив або негідна поведінка знецінюють їх, обертаючи золото в сіно або солому. Наприклад: відвідати церкву, бо давно не відвідував, – це дерево, а поспішати на службу Божу, щоб послужити своїм братам і сестрам по вірі, – це золото; щедро ділитися з людьми через те, що нікуди дівати старі речі, – це сіно, а розділити мале з братом – це срібло; розповісти про свою віру, бо тебе запитали, – це солома, а із співчуттям свідчити про Христа неврятованим душам – це коштовне каміння. Тому будувати з добротних матеріалів не так просто, як здається. Бог враховує безліч чинників: скільки ресурсів ми маємо, формальні ми або ревні, чисті або дозволяємо гріху супроводжувати наше служіння і т. ін.

Коли апостол Павло нагадує нам про Христовий суд, він застерігає нас від порожніх і даремних справ: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). Слово «лихе» – це грец. «фаулос», яке якраз і означає даремне, те, що не приносить користі. На суді згорять не наші злі справи або гріхи, а ті «добрі», які були відмічені егоїстичними мотивами і приправлені гріхом. Тому ми повинні перевіряти якість свого служіння. Давайте подивимося на п’ять характеристик доброї справи. Звичайно, їх можна виділити і більше, але нехай ці п’ять зададуть нам хороший тон у роздумі на цю важливу тему.

По-перше, ми покликані робити добро абсолютно усім людям. Павло дає саме таку настанову вірним: «Доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою» (Гал. 6:10). «Усім» означає усім: водієві, який нас підрізав; касирові, який нас обрахував; сусіду, який знову і знову палить у під’їзді нашого будинку. Це нелегко, але тільки так ми зможемо не впасти в гріх упередженості, щоб ділити людей на злих і добрих. Адже упередженість не дозволить нам благодіяти від щирого серця. Хоча Павло і закликає нас до особливої старанності в допомозі своїм за вірою, упродовж усього свого життя ми покликані допомагати усім людям. Перевірте себе: кого з оточення ви виключили із списку тих, кому ви можете і хочете допомогти?

По-друге, нами повинна керувати Божа любов. Про серцевину християнського благочестя Павло каже так: «Метою ж умовляння є любов від щирого серця і доброї совісти та нелицемірної віри» (1Тим. 1:5). Без любові наше добро може перетворитися на духовну потворку, стати недбалою, поблажливою подачкою або навіть обачливою угодою. Ми можемо здійснювати добро з почуття обов’язку, страху і просто з наслідування. Ми, звичайно, можемо забезпечити сім’ю, пожертвувати фінанси, допомогти дитячому будинку, але без любові це порожнє благочестя. Ми уміємо віддавати борги, але тільки не борг любові. Тому апостол Павло і пише про борг любові, як про нескороминуще зобов’язання: «Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови» (Рим. 13:8). Любов – наш вічний обов’язок один перед одним. Перевірте себе: кому ви служите без любові?

По-третє, наше добро повинне духовно творити. Павло пише: «Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання» (Рим. 15:2). Не добро заради добра, а добро заради духовного росту душі в Христі. Ми завжди повинні задаватися питаннями: «Чи допоможу я братові або сестрі стати ближчими до Бога? Чи допоможу зміцнитися у вірі, уподібнитися Христу? Чи прославить він Бога через мою допомогу?» В іншому випадку наша «добра справа» буде явно не на користь. Надаючи безрозсудну допомогу, я можу догоджати гріховним звичкам, потурати ліні або підтримувати духовні помилки. Тому Павло і закликає нас: «Будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню» (Рим. 14:19). Перевірте себе: чи напучує ваше добре душі близьких вам людей?

По-четверте, ми повинні ревно здійснювати добру справу. Павло так і каже, що Ісус «дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей обраних, ревних до добрих діл» (Тит. 2:14). Знову ж таки, залишити беззаконня ми повинні не просто заради досягнення нірвани. Не для того, щоб сховатися в самотній келії від гріха і вади. Ні. Христос очистив нас, щоб ми ревно допомагали нести тягарі один одного. У нас має палати пристрасне бажання служити. Тільки жертва палкого серця приносить у життя радість і задоволення від служіння. Якщо ж діла християнина – це лише чергове і сумовите виконання своїх обов’язків, то його душа перебуває в небезпеці. Ісус викривав церкву у Лаодикії саме в такому духовному занепаді: «Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:15-16). Запитайте себе: чи не остигає ваше серце, щоб ревно служити?

І, по-п’яте, ми покликані робити добро на славу Божу. Ісус дає наступну настанову в Нагірній проповіді: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16). Зверніть увагу: щоб ми прославляли не самих себе, а Бога! Як же часто, здійснюючи добру справу, ми збираємо лаври в скарбничку своєї слави! А іноді наше добро стає лише засобом отримання репутації щедрої людини. Нам лестить бути благодійниками, яких люди хвалять і звеличують. Так бути не повинно. Здійснюючи добру справу, ми покликані скромно вказувати на Бога, Який і дав нам можливість благодіяти. Просто згадайте: отримуючи подяку або похвалу, як часто ви адресуєте її Богові?

Отже, ми коротко розглянули характеристики добрих справ, які будуть винагороджені. Ми повинні: 1) робити добро усім людям, 2) робити добро з любов’ю, 3) допомагати духовному творенню, 4) ревно працювати і 5) творити добрі справи задля Божої слави. Звісно, ми розуміємо, що для результативного служіння недостатньо тільки знань. Для жертовного вчинку нам частіше бракує духовної сили і божественної ініціативи. А сила міститься не в нас. Самі по собі ми слабкі і не можемо робити справжнє добро.

Яків про це так і каже: «Не обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів» (Як. 1:16,17). Джерело нашої сили міститься в Христі. Поза зв’язком з Ним будь-яка наша добра справа приречена бути жалюгідною пародією на християнську чесноту. Справжній плід, гідний нагороди, – це завжди результат наших близьких стосунків з Господом. Ісус каже: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5). Давайте ж шукати Його, мати спілкування з Ним, наповнюючись Його досконалою силою! Тільки служіння, натхненне самим Христом, зможе стати по-справжньому добрим, а значить, буде винагороджено Богом.

Автор: Жан Федоренко

Попередній запис

Нагорода на небесах. Частина 3: справи, гідні нагороди

Ми продовжуємо розглядати вчення Христове про нагороди. І сьогодні звернемося до третього питання цієї надихаючої теми: за які саме діла ... Читати далі

Наступний запис

Нагорода від Господа

Одного разу Петро сказав Ісусові: «...ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою» (Мк. 10:28). Петро хотів дізнатися що ... Читати далі