Сьогодні хотілося сказати пару слів (точніше написати пару рядків) стосовно того, як люди через небажання виконувати волю Божу в підсумку розчаровуються в Богові. Як таке може статися? Усе дуже просто, часто Бог дає людині можливість чогось досягнути в цьому житті і світі, проте людина нехтує такою можливістю: «І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не розумним – багатство, і не майстерним – прихильність, але час і випадок для всіх них» (Еккл. 9:11). Тобто люди часто не хочуть користуватися тими нагодами, які подає Бог кожному в житті, натомість шукаючи… часто не знаючи, що саме шукають і чого хочуть отримати в житті.
Причиною такого «феномену» шукання дуже часто виступає світ з його спокусами та оманливими принадами, тому Біблія недаремно попереджає: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима i гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. I світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:15-17). – От вам одночасно відповідь на причину такого марного шукання і те, що чекатиме на людину, яка все таки вирішила коритися Божій волі.
Ясна річ, що така біблійна відповідь не задовольнить багатьох людей, які звикли вважати, що покора Богові – це пряма ознака розумової обмеженості людини, а зовсім не запорука її блага, розвитку та процвітання, якщо не в цьому земному житті, то вже точно в житті майбутнього віку. Загалом, цікаво чути такі «перлини» так званої «мудрості» з вуст людей поневолених світом і його марними обіцянками та ілюзіями, які він усім пропонує. Втім, і для цих скептиків Бог теж подає безліч можливостей, проте вони чи не воліють їх бачити, чи Божа пропозиція їх просто не цікавить, чи вважають, що гідні більшого, одним словом, у черговий раз марнують даний Богом шанс, щоб у підсумку нарікати на Бога, на світ, на оточуюче життя, і, що характерно, вкрай рідко особисто на себе.
Між іншим, судячи з власного досвіду, Бог пропонує безліч пропозицій і можливостей, тільки встигай користатися ними, і здається, що більшістю цих пропозицій ми не те, що не користуємося, але і впритул не помічаємо. Але в підсумку винними в змарнованих можливостях знову ж таки вважаємо саме життя, людей, що нас оточують, чи навіть самого Бога, але, ясна річ, тільки не себе. Втім, знаходяться люди, які все ж таки вчаться якщо не на чужих, так на своїх помилках, і з часом починають користуватися Божими пропозиціями, щоб згодом принести «плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ» (Мк. 4:20). За таких людей можна лише тішитися, а заразом брати приклад, як варто розумно чинити в цьому житті, щоб у підсумку отримати Божу нагороду не лише в цьому житті, але і в житті вічному.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Марні шукання
Ваш коментар:
