або «народився згори, потім знову народився згори»?
Коли я тільки починав розуміти це одкровення, я ставив Богові питання: «Боже, хто правий – ті, які кажуть: «Якщо врятувався, то врятувався назавжди», або ті, хто заявляє: «Врятувався – втратив спасіння, знову врятувався – знову втратив, потім знову врятувався»». Я довго бився над цими питаннями. Нарешті, одного разу Бог промовив мені: «Правильна відповідь не одна з двох: А – «Якщо врятувався, то врятувався назавжди», Б – «Врятувався – відпав, знову народився згори – знову відпав, потім знову врятувався». Правильна відповідь В: «Невірне ні те, ні друге»!». Він показав мені, що обидві позиції вірні в чомусь, але істина пролягає десь між ними.
Табір, що відстоює позицію «Якщо врятувався, то врятувався назавжди», розуміє, що наш дух освячений і зроблений назавжди досконалим. Оскільки ми не рятуємося власними благими справами, брак добрості не може позбавити нас спасіння. Якщо ви сповідуєте віру в Господа Ісуса Христа, ви рятуєтеся. Оскільки уся справа у вірі, гріх не може позбавити вас спасіння.
На це заперечують: «Хвилиночку! Я вірю, якщо згрішиш, то втрачаєш спасіння. Не станете ж ви стверджувати, що людина, яка скоїла якийсь тяжкий гріх, може потрапити на небо!»
Навіть не дивлячись на те, що за більшістю релігійних стандартів я б вважався «святим», я все одно своїми справами виявився б недостатньо святим. Я ніколи не лаявся, не пив спиртного, не палив, не перелюбствував, але я все одно порушив деякі з Божих Законів. Я не так любив людей, як слід, я не завжди казав правду. Я старався. Але я пам’ятаю, як у дитинстві мене ловили на брехні. Я не скоював того, що вважається «великими гріхами», але я порушив Божий Закон!
Скляна вітрина
«Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому» (Як. 2:10). Закон подібний до великої скляної вітрини. Можна кинути в неї дрібним камінчиком і пробити маленьку дірку, або можна кинути в неї піаніно і зробити велику діру. Розмір тут не важливий, бо скло не можна буде полагодити. Воно розіб’ється, і його потрібно буде замінити. Якщо ти порушуєш одну малу заповідь, ти винен у тому, що порушив увесь закон.
Можливо, ви і не порушуєте усіх заповідей Божих, але ви ніколи не зможете виконати усього того, що Він велів робити. Ніхто ніколи не робить усього добра, яке знає, що повинен робити (Як. 4:17). Тому ніхто не відповідає стандарту.
Ті, хто каже: «Ти маєш бути святий! Ти не можеш допускати гріх у своє життя і при цьому думати, що врятований!» – вимушені класифікувати гріхи, підрозділяючи їх на «великі» і «малі». Вони погоджуються: «Так, я говорю про великий гріх. Не кажіть мені, що людина, яка скоїла перелюб і загинула в аварії, не встигнувши сповідувати свій гріх, збереже спасіння. Поза сумнівом, вона піде прямо в пекло. Не кажіть мені, що перелюбник потрапить у рай!» Пробачте мені, що я розбиваю вашу улюблену вазу, але це релігійна традиція!
Згідно із Словом Божим немає таких речей, як «великий гріх» або «малий гріх» (Як. 2:10). Перевищення швидкості на дорозі – гріх. Рим. 13:1-7 заповідає нам виконувати закони країни і підкорятися владі. Їзда із швидкістю 56 миль на годину на відрізку з обмеженням у 55 – порушення заповіді Божої. Якщо ти порушуєш малу заповідь – ти винен у порушенні усього закону.
Лихач настільки ж винен у гріху, що і перелюбник. З погляду людського є істотна різниця між перевищенням швидкості на одну милю в годину і перелюбством. Лихач і перелюбник, на думку людську, заслуговують на різні покарання. Але в очах Божих гріх є гріх. І той і другий не відповідає міркам досконалості. Якщо ви дотримаєте увесь Закон і порушите тільки один його пункт, ви виявитеся винними в порушенні усього.
Якщо народжений згори вірний, що скоїв перелюб і не сповідав гріх, загинувши, потрапляє прямо в пекло, то туди ж йде і будь-який вірний, який колись перевищив швидкість. Якби це було правдою, то взагалі ніхто б не потрапив у рай, бо усі ми не відповідаємо стандарту і в чомусь винні!
Майкл Джордан проти Домосіда
Якщо ви позбавлені слави Божої, вам не досягти спасіння! Уявіть собі, що ви знаходитесь у кімнаті із стелею заввишки в сім метрів, і Бог сказав вам: щоб врятуватися, потрібно дострибати до стелі і торкнутися її рукою. Якщо ви – Майкл Джордан, ви, можливо, підстрибнете на 5 метрів і майже дотягнетеся. Якщо ви – Домосід, ви підстрибнете тільки на 15 сантиметрів, і до стелі буде ще далеко. Але результат і в тому, і в другому випадку буде один і той же. Якщо не доторкнетеся до стелі – не врятуєтеся. Ні тому, ні другому цього не досягти!
Ось так буває з Божими мірками. Він не малює вам діаграми зі шкалою, кажучи: «Просто зроби усе, що у твоїх силах. Якщо потрапиш у десятку кращих, Я прийму тебе, адже ти так втомився». Ні, або ти повинен стати досконалим, або тобі потрібен Спаситель, який досконалий!
Якби було можливо гріхами знищити своє спасіння, то єдиний спосіб був би – померти негайно після народження згори. Найбільший прояв любові до новонавернених був би в тому, щоб убити їх. Тоді б у них не було можливості згрішити і втратити щойно набуте спасіння. Євангеліст, що убив їх, може, і піде в пекло, але новонавернені б не мали часу на те, щоб, згрішивши, зробити свій квиток на небо недійсним. Звучить безглуздо? Так воно і є!
Ваш дух запечатаний, освячений і зроблений досконалим навіки. Його праведний стан не коливається залежно від святості ваших вчинків і думок. Оскільки спасіння залежить лише від віри в Ісуса і народження згори, ваш гріх не впливає на ваші стосунки з Богом. Він спілкується з вами виключно на підставах вашої віри в Ісуса!
Зречення і відкидання
Проте Біблія ніде не учить нас, що «раз людина врятувалася – то врятувався назавжди». У декількох місцях Писання говориться про те, що існує можливість стати відступником і втратити спасіння. Класичний приклад – «Бо неможливо – тих‚ що один раз просвітилися‚ і прийняли дар небесний‚ і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго слова Божого, і сили майбутнього віку, і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його» (Євр. 6:4-6).
Якщо людина відпадає, то не залишається більше жертви. Вірші Євр. 6:4-6 знаходяться в тому самому контексті, де говориться про одного разу принесену жертву Ісуса, що забезпечила нам вічне відкуплення. Але якщо ця єдина жертва стає недійсною, то другого не буває. Її неможливо застосувати повторно. Неможливо повторно народитися згори. Ісус Христос не проходитиме через ті ж самі страждання і приниження і не помиратиме повторно. Його жертва була принесена один раз – і назавжди!
Ви можете зробити жертву Христову недієвою, якщо впадете в законництво і покладатиметеся на свої власні справи в надбанні праведності. «О нерозумні галати! Хто звабив вас не підкорятися істині; вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби у вас розп’ятий? Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі? Невже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю?» (Гал. 3:1-3).
Спасіння і приймається, і зберігається тільки вірою в Христа. «Будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв» (Євр. 10:23). Неможливо гріхом знищити спасіння, але можливо відректися від нього. Відректися від спасіння – не так просто, але можливо. Особисто я не вірю, що буває дуже багато тих, хто відпав.
Запеклий
Для того, щоб людина змогла відректися від спасіння, їй доведеться розлютитися проти Бога (Євр. 3:13-14). Попри те, що ваш дух не підпадає під вплив гріха, ваші тіло і душа – піддаються. Гріх притуплює сприйняття, мудрість, розуміння того, хто ви в дусі. Якщо продовжувати перебувати в гріху достатньо довго і наполегливо, то можна дійти і до того, що дозволити сатані змусити вас відректися від віри в Христа. Проте, якщо людина повністю не осліпнула до істини, неможливо, щоб вона, перебуваючи в здоровому глузді, відреклася від Господа!
Якщо відректися від віри і відкинути Бога, то можна викинути своє спасіння. Спасіння не втрачають, як втрачають ключі від машини. Для цього доведеться добровільно і відкрито відкинути його. Таке відбувається впродовж тривалого часу.
Ви врятовані благодаттю Божою, тому гріховні дії не можуть змусити вас втратити спасіння. Проте гріх може зробити жорстоким ваше серце, і ви поступово дійдете до того, щоб самому відкинути свою віру в Господа (Євр. 6:4-6). Якщо це відбувається, то неможливо буде вас «знову оновлювати покаянням»!
Це суперечить ідеї «врятувався – відпав, врятувався – відпав, і знову народився згори». Ті, хто вірить, що ми втрачаємо спасіння щоразу, коли грішимо, також вірять, що усе, що треба зробити після скоєння гріха, – це сповідувати його, і тоді ти знову врятований. Ти просто «провалюєшся» і знову повертаєшся в правильне положення перед Богом. У Посланні до Євр. 6:4-6 сказано, що такого не може бути! Чи втратили ви своє спасіння, згрішивши, чи ні – неможливо врятуватися другий раз!
А ви підходите під визначення?
Визначення, перераховані в Євр. 6:4-6, досить жорсткі. Ви повинні ретельно ознайомитися з ними, перш ніж оголошувати себе відступником. Я не говорю про ті моменти, коли люди у відчаї кажуть: «Я усе кидаю! Нічого не виходить!» і повертаються до гріха. Ні, у цьому є щось набагато більше.
Для того, щоб підходити під визначення, вам потрібно бути, по-перше, «освіченим», тобто залученим Святим Духом. Ін. 6:44 свідчить: «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його». Ви не маєте бути з тих, кого змусили зробити якесь сповідання, записатися в церковний список або повторити за кимсь молитву. А потім, після того, як ви не відчули особливих змін, втомилися від усього і відкинули усе це, сказавши: «Я відмовляюся від усього цього. Це усе неправда!» Якщо усе це стосується вас, то ви не пережили істинного залучення Святого Духа. Вас змусили, а не залучили. Ви пішли в церкву, бо ваші батьки вас змусили, або ви зустрічалися з дівчиною, яка змусила вас повторити молитву. Ви не підходите! Отже, ви не несете відповідальності за так зване «зречення».
По-друге, ви також повинні прийняти «дар небесний», що означає істинне народження згори. По-третє, бути причасником Святого Духа, що відноситься до хрещення Святим Духом. По-четверте, скуштувати «доброго слова Божого» – тобто випробувати сильну дію Слова. Ви не просто «поклали його в рот», але «проковтнули», «перетравили» і відчули блага від його поживності і життєдайності. По-п’яте, ви повинні скуштувати «сили майбутнього віку», що говорить про людину, яка практикує дари Святого Духа. Іншими словами, для того, щоб відкинути спасіння, треба бути зрілим християнином.
Якщо зрілий християнин відкидає Господа, його неможливо більше привести до покаяння. Це відбувається лише один раз. Така людина несе усю відповідальність, потрапляє під прокляття, і на цьому – усе!
Ісус заявив, що хула на Духа Святого є невибачний гріх (Мф. 12:31). Проте Павло каже, що набув благодаті, бо «чинив за невіданням‚ у невірстві» (1Тим. 1:13). Це свідчить про те, що навіть невибачний гріх хули на Святого Духа залежить від того, чи скоюєш ти його за невіданням чи ні.
Неможливо за невіданням відкинути спасіння! Ось про що каже нам Євр. 6:4-6. Для того, щоб відкинути Господа, треба бути зрілим християнином, народженим згори, зрілим у Слові, діючим у дарах Духа. Тільки тоді з вас спитається!
Занадто малий, щоб вирішувати
Одного разу, ще дитиною, десь між п’ятьма і вісьмома роками, я образився і втік з дому. Втекти я втік, але усвідомив свою помилку ще до того, як мій будинок сховався із виду. Куди я йду? Що я буду їсти? Де спатиму? Я люблю тата і маму! Може, я і був злий, але тікати мені розхотілося. Занадто гордий, щоб зізнатися в цьому, я спеціально застряг у колючому дроті, щоб мій брат зміг наздогнати мене (він біг услід, щоб відвести мене додому).
Я був занадто малий, і з мене за цю справу не спитали. Навіть попри те, що я сильно розсердився і перш ніж втекти заявив, що більше не хочу бути Уомаком, мене за це не звинуватили. Якби викликали поліцейських, то вони б виявилися в згоді з моїми батьками, бо я був занадто малий. Я не відав, що я намагався зробити і чи маю на те законне право.
Тепер же мені вистачає років, щоб вирішувати. Як доросла людина я можу змінити своє ім’я і формально відокремитися від своїх батьків. Якби я відкинув їх зараз, то закон був би на моєму боці, і я б міг зробити це згідно із законом.
Те ж саме відбувається з відкиданням спасіння, відмовою від нього. Бог знає, хто зрілий, а хто – ні. Тільки Він один знає серця людей.
Безнадійний
Коли хтось відкидає своє спасіння, він не може потім відновитися у взаєминах з Богом. «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити неподобства… Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють» (Рим. 1:28,32). Віддавши їх перекрученому розуму, Бог прибирає від них викриття Святого Духу.
«Неправдивий» тут означає «безнадійний». Ми не усвідомлюємо необхідності стосунків з Господом, якщо з нами не говорить про це Святий Дух (Ін. 6:44). Поки Дух Святий говорить з вами, ви не безнадійний відступник. Проте якщо людина, яка підходить під визначення Послання до Євр. 6:4-6, відкидає спасіння, тоді Бог видаляє Святого Духа і людина стає безнадійною. Без викриття вона і знати не буде, що коїть неподобство. І мало того, що їй подобатиметься неподобство, але їй подобатимуться ті, хто повстав на Бога. Ті, що відпали, виявляють повну відсутність бажання навертатися до Бога.
Ви каєтеся і жалкуєте, якщо зробили щось не так? Ви маєте бажання спілкуватися з Богом? Якщо так, то ви не відпали. Дух Святий все ще діє у вас. Ви ще не були досить зрілими, коли відвернулися від Бога або відійшли від Нього. Ви, подібно до Павла, прощені, бо ви чинили через невідання. Слава Богу – Він ваш люблячий Отець Небесний!
