Мій дух був створений у праведності та істинній святості, коли я народився згори (Еф. 4:24). Потім Святий Дух запечатав цю чистоту в моєму новому дусі (Еф. 1:13). Всякий гріх, який я тепер скоюю, не може проникнути в мій дух або осквернити його, оскільки він був освячений і зроблений досконалим навіки (Євр. 10:10,14; 12:23). Мій народжений згори дух не може грішити (1Ін. 3:9)!
Я набув вічне спокутування (Євр. 9:12). Це не штовхає мене на те, щоб жити в гріху, але, навпаки, дає мені стабільність у житті і стосунках з Богом. Я живу свято, бо хочу цього, а якщо я не житиму свято, то знаю, що дам сатані і людям привід проти мене (Рим. 6:16). Ясно, жити свято набагато краще, ніж жити в гріху.
Бог такий благий до мене завдяки тому, хто я є в дусі (Ін. 4:24). Коли я оступаюся, гріх не отримує влади наді мною, як раніше, бо я знаю, що Бог мене простив повністю, за усі гріхи – минулі, нинішні і майбутні (Рим. 6:14). Мій дух жодним чином не заплямований. Оскільки Бог є дух, я маю спілкуватися з Ним через того, хто я є в дусі.
Мої стосунки з Богом постійні. Я йому завжди угодний – справжній «я», народжений згори «я», мій дух (Еф. 1:16). Ця та частина мене, яку любить Бог і яку навчився любити і я. Я не зачарований ні своїм плотським «я», ні його вчинками. Я не люблю дещо з того, що бачу, деякі вчинки і думки, але я навчився розуміти, що є ще інше «я». У своєму дусі я захоплений тим що зробив Ісус, і я повністю покладаюся на це. Оскільки я ходжу духом, а не плоттю, я маю Божий мир, радість і життя щодня.
Моє життя стабільне. Я не маю відчуття, ніби втрачаю усе щоразу, коли згрішу або не впораюся з чимось. Я не думаю про те, що мені потрібно наново народитися згори і починати спочатку весь процес росту. Сама ідея «кроку вперед і двох кроків назад» взагалі пішла. Коли я падаю, я просто відвертаюся від цього. Я каюся і знову виявляюся «на коні», роблю те, що Бог мені сказав робити. Я знаю, що я як і раніше той, хто я є в Христі, що у своєму дусі я нескінченно більше, ніж колись зможу явити, чому колись зможу відповідати. Тому я активно і наполегливо продовжую оновлювати свій розум за Його Словом.
Святість – плід
«Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди» (1Ін. 1:9).
1Ін. 1:9 традиційно тлумачиться в тому сенсі, що всякий раз, коли ти згрішиш, тобі потрібно сповідувати гріхи, щоб отримати прощення. Якби це було дійсно так, то на нас би впав величезний тягар – розбиратися з кожним гріхом. Релігія класифікує гріхи, але Слово Боже трактує гріх набагато ширше. Гріх – це не лише коли ти вчиняєш неправильно, але і коли ти не здійснюєш правильних вчинків. Стосовно деяких гріхів ми це усвідомлюємо, але більшість інших – ні. Якби доводилося сповідувати всякий гріх, щоб отримати його прощення, то ніхто б не утримав свого спасіння. Не може бути, щоб цей вірш говорив таке!
1Ін. 1:9 відноситься до нашого першого приходу до Бога. Якби прощення залежало від того, щоб сповідувати все те, що ми колись зробили неправильно, і все те правильне, що ми не зробили, спасіння було б недосяжним, бо ми б багато що не згадали. Той вірш дає настанову невіруючому, як народитися згори, а не як постійно сповідувати гріхи віруючій людині. Саме так ви уперше прийшли до Бога. Ви визнали свою гріховну суть і відділення від Бога, схилили коліна і прийняли спасіння. Ви сповідувалися в тому, що ви – грішник, шукаючи прощення, і були очищені від усієї неправедності, отримавши новий, народжений згори дух.
1Ін. 1:9 може також говорити про очищення душі і тіла віруючого від наслідків гріха. На ваш дух гріх не впливає, але він впливає на душу і тіло. Гріх надає дияволові законне право привносити смерть до вашого життя через те, що ви корилися йому (Рим. 1:16). Як у цьому розкаятися і позбутися цього? Слід сказати: «Боже, я був не правий, а Ти – правий. Я згрішив і тим самим відкрив сатані двері. Я розкаююся!» Цим сповіданням ви берете спасіння, прощення, святість і праведність, які вже реально були у вашому дусі і залишалися непохитні, коли ви впали, і втілюєте їх у свою душу і тіло. Вони буквально виганяють диявола геть і займають це місце. Після того, як ви покаялися і відвернулися від скоєного, ворог більше не має ні прав, ні привілеїв у вашому житті!
Якщо ви зрозуміли своє вічне спокутування, ви більше не будете схильні до гріха, але ви отримаєте свободу вигукнути: «Як Ти великий, Боже!» Ви захочете проводити з Ним більше і більше часу. Ви бажатимете жити свято, і ніщо не загасить вас і не утримає від прийняття Його великих істин і любові. Розуміння вічного спокутування спонукає вас жити свято!
От як має бути! Не намагатися жити свято із страху відкидання і покарання, але жити свято як результат спасіння. Як сказано в Посланні до Римлян 6:22: «Плід ваш на освячення». Зверніть увагу – плід, а не корінь спасіння. «Святість» не спонукає Бога діяти у вашому житті, але ваша зовнішня святість у вчинках – це результат розуміння праведної природи вашого народженого згори духу.
Не відлучені від любові Божої довіку!
От що змінило моє життя! Це дало мені глибоке почуття упевненості в моїх стосунках з Богом, бо я знаю: Він любить мене! Після того, як затухнули (у результаті моїх вчинків) теплі почуття від мого дивовижного переживання зустрічі з Богом, я подумав: «Ну ось. Він любив мене колись, але тепер я не упевнений: чи любить Він мене, адже я такий негідний». Потім я прийшов до розуміння того, що мій народжений згори дух праведний і святий. Я зрозумів, що Бог дивиться на мене, як Дух дивиться на дух, і Він любить того мене, який народжений згори!
Я – «Його творіння», створений «у Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували» (Еф. 2:10). У дусі своєму я досконалий і чистий. Бог любить мене, і я ніколи не буду відлучений від Його любові. Це проливає новий світ на наступне: «Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч?… Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8:35,38-39). Бог дав у мій дух повну міру Своєї любові. «І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать» (Ін. 1:16). Я повний Богом. Одна третя частина мене доверху – Святий Дух! І якщо ви народжені згори, усе це правда і для вас!
Знання цього переверне ваше життя і дасть вам почуття чистоти. Ви настільки навчитеся цінувати те, що Бог зробив, що ненавмисно станете святішим у своїх вчинках, ніж якби домагалися цього навмисно!
