
От тепер зазвичай починають виникати серйозні питання. «Ви що хочете сказати? Бог мене любить, і я не втрачу правильного положення перед Ним, що б не сталося? Ви, що, хочете сказати: я можу просто жити в гріху?» І Павлу доводилося відповідати на те ж саме! «Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать? Зовсім ні» (Рим. 6:1).
Якщо не виникає таке питання, значить – ви проповідуєте не те саме Євангеліє, що Апостол Павло. Йому чотири рази довелося відповідати на нього! «Чи залишатися нам у гріху? … Ні». І навіть якщо вам доводиться роз’яснювати, що ви маєте на увазі, таке питання цілком логічне.
Ніхто не може звинуватити більшість сьогоднішніх церков у тому, що вони нібито учать, що можна жити в гріху, бо вони старанно проповідують проти гріха. Питання, про яке ми говоримо, і не виникає! Зазвичай учать тому, що Божа любов і Його ставлення до вас залежить від ваших справ. Ці проповіді, вимовлені «в ім’я Господнє», викликають у більшості вірних праведність справ (самоправедність, засновану на власних справах). Біблія не учить, що Бог приймає або відкидає вас за вашими вчинками; вона учить, що ваших справ ніколи не буде достатньо!
Боже Слово каже, що Бог приймає вас залежно від того, праведний ваш дух чи ні. І цей дух не стає праведним від ваших хороших справ і думок. Праведність приходить через сповідання Ісуса Господом і Спасителем. Коли ви народжуєтеся згори, Бог дає вам новенький дух. Праведність не заснована на справах!
Наступне питання, яке ставлять люди, таке: «Ви що хочете сказати – тепер неважливо, як я живу?» Ні, я не це хочу сказати. Далі в Посланні до Римлян, розділ 6, Павло наводить дві причини, чому християнин має жити свято: по-перше, ваша нова природа бажає цього, і по-друге, не слід давати дияволові через гріх доступ до вашої душі і тіла. Те, як ви живете, не впливає на праведність вашого духу, але це сильно відбивається на вашому житті!
Сила гріха
Якщо ви насправді народжені згори, Бог змінив вашу природу. «Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому? Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися?» (Рим. 6:2-3). Ви більше не син диявола, щоб любити грішити. Ви ще продовжуєте грішити, але це більше не є вашою природою. Ваш дух змінений, і ви більше не отримуєте від гріха насолоди. Кожен народжений згори вірний має вкладене бажання жити свято (1Ін. 3:3). Можливо, ви не виконуєте його, але воно є!
Проповідь Закону – законництва і релігійних справ – насправді посилює гріх (1Кор. 15:56). Закон штовхає вас на те, щоб грішити ще більше, примушуючи бажати того самого, що вам заборонене. Для цього Бог і дав Закон! Гріх руйнував людство, але при цьому воно спокушало себе думкою: «У мене все гаразд!» Бог відповів: «Гадаєте – гаразд? А от Я вам покажу, яким насправді має бути гаразд!» Закон оживив гріх для того, щоб ти зрозумів, що тобі потрібен Спаситель (Рим. 7:9, Гал. 3:24).
Оскільки в мене немає можливості детально роз’яснити цю істину в цій роботі, я б порекомендував вам книгу «Істинна Божа природа». У ній я набагато детальніше зупиняюся на цій темі. Ви дізнаєтеся, що Бог, який учора, сьогодні і навіки Той же (Євр. 13:8), міг так по-різному поводитися з людством при Старому Завіті і при Новому. І якщо не мати розуміння того, наскільки усе змінилося з приходом Ісуса Христа, то можна подумати, що в Бога – роздвоєння особи. Я запевняю вас: ні!
Мета Бога, яку Він переслідував, посилаючи нам закон, була змусити нас пасти на коліна і сповідувати: «Помилуй мене, Господи! Я більше не можу. Я не можу впоратися з гріхом!» Закон не був даний для того, щоб допомогти нам здолати гріх. Він був даний, щоб показати нам, що гріх вже здолав нас! Насправді Закон надав гріху таку силу, що він досить ефективно позбавив нас від самовтіхи в тому, що ми можемо впоратися з гріхом самі. Проте релігія перевертає це з ніг на голову і стверджує: «Закон був даний, щоб допомогти здолати гріх». Це невірно.
Якщо ви дійсно народжені згори, то ви маєте це бажання – жити для Бога. «І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий» (1Ін. 3:3). Звичайно, є різні міри прояву цієї чистоти в наших діях і думках, але всяка народжена згори людина шукає очищення.
Гріх відкриває сатані доступ до вашого тіла і душі. «Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність?» (Рим. 6:16). Сатана бажає принести у ваше життя смерть в усіх формах, яких може: хвороба, неміч, бідність, провина, депресія, розчарування та інше зло. Навіщо давати своєму ворогові можливість завдавати вам удару?
Ви, як християнин, повинні жити свято не для того, щоб Бог прийняв вас і щоб догодити Йому. Але ваш образ дій і думок визначає, як ви живете серед людей. Тому жити свято буде вам тільки на користь!
Ненавмисна святість
Усвідомлення того, що я можу мати стосунки з Богом на підставі досконалості, святості і праведності в моєму дусі, звільнило мене від гріха, а не для гріха. У своїй плоті я ніколи не буду досконалий до тих пір, поки не отримаю своє прославлене тіло. А доти я можу приходити до Бога на підставі того, хто я є у своєму дусі. Це робить мої стосунки з Ним стабільними і надійними.
Я не навмисно прожив святішим життям, ніж більшість тих, які намагалися прожити свято навмисно! Де б я не викладав ці істини, слухачі заперечують мені так: «Ти усе це проповідуєш, щоб самому жити в гріху!» Але ви не можете звинуватити мене в цьому, бо я в житті не лихословив, не пив жодного алкогольного напою, не викурив жодної сигарети. Я навіть у житті кави не пробував! Я не хочу сказати, що кава і випивка – одне і те ж. Є місце Писання про каву. Марка 16:18 обіцяє: «І якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм». Я просто кажу вам, що в людей немає підстав говорити про мене, що я проповідую усе це, щоб мати виправдання для життя в гріху. Ні, я живу дуже свято.
Але я живу свято не тому, що повинен, а тому що хочу цього. Я живу свято не для отримання Божих благословень. Я так живу, бо Він відкрив мені цю істину і змінив моє серце. Я бажаю жити свято, бо це благо для мене. Це допомагає мені служити людям, і святе життя щасливіше, ніж не святе!
Бог усе так само любив би мене, живи я в гріху (бо мій дух змінений), але я б сам себе не любив, і люди б мене не любили. Гріх ображає Бога, але він так само ображає і людей. Якщо ви дійсно народжена згори людина, Він будете поводитися з вами як зі Своїм дитям, на підставі того, хто є ваш народжений згори дух. Але люди не любитимуть вас, якщо ви в них крастимете. Якщо вони вас упіймають, то ув’язнять, де ви страждатимете і мучитиметеся в ув’язненні. Ви будете позбавлені багато чого, але Бог все одно любитиме вас. Ви все ще залишитеся праведними, але будете і безглуздими! (Я не хочу бути грубим, просто кажу прямо).
Святе життя не примушує Бога любити вас більше, але збільшує вашу любов до Нього. І навпаки, брак святості не змусить Бога любити вас менше, але точно приведе вас до того, що ви любитимете Бога менше. І хоча Божа любов до вас незмінна, ваша поведінка прямо впливає на вашу любов до Нього. Тепер ви бачите, навіщо Богові треба, щоб ви були святими?
Приходь з відвагою!
Скоїти гріх ніколи не буде мудрим вчинком, але гріх ніколи не стане причиною розриву між вами і Богом. Він вже переміг гріх – минулий, нинішній і майбутній – у мить, коли ви народилися згори. Ви можете приходити в присутність Божу з відвагою в будь-який момент – навіть якщо ви впали. Навіть якщо ви невдоволені собою, навіть якщо пустили сатану у своє життя. Ви все одно можете прийти в присутність Божу, вашого Отця, і приймати від Нього, бо ваш дух не втратив правильного положення перед Ним!
Слово закликає приходити до Господа, коли ви потребуєте милості і допомоги! «Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги» (Євр. 4:16). Не чекайте того, що ви в усьому станете «чинити правильно», щоб прийти до Нього. Ви можете відважно наближатися до Нього і отримувати благодать, навіть якщо ви серйозно накоїте бід. Ваш Небесний Отець запрошує в будь-який час приходити до Його престолу вірою в Його Сина і в те, ким ви є в Ньому. Це ваше право від народження, як царської дитини!
