Ніхто не сперечатиметься, що нині на долю багатьох українців випали тяжкі часи. Втім, якщо бути об’єктивнішим, багатьом з нас було не переливки і раніше. Це стосуватиметься людей, які безпосередньо зазнали російської агресії ще 2014 року, так і тих, кому випали випробування на кшталт тяжкої хвороби улюбленої людини, вже не кажучи власної дитини… Просто з лютого 2022 року ця біда набула масового характеру, і як би не було тяжко, але все одно доводиться не тільки змиритися, але і боротися з усім тим. І як у такій скрутній ситуації не прибігти до Божої підтримки? Навіть у тому випадку, коли ще зовсім нещодавно вважав за краще не турбувати Бога своїми негараздами і проблемами. І здається, причина такого не «турбування» полягає зовсім не в скромності, а в небажанні бути в чомусь Богу «зобов’язаним».
Для віруючих людей щойно написане буде здаватися повною безглуздістю, адже все чим ми володіємо, включаючи наших близьких і наше життя, і так належить Богові, бо саме з Його волі ми прийшли в цей світ з небуття, вже не кажучи про те, що ми набули протягом свого життя в цьому видимому світі… Але так думають вірні, а люди зовнішні до Церкви, люди світу цього, вважають інакше (хоча можуть здогадуватися про помилковість своїх суджень), а саме, що вони є цілком самодостатніми особами і через те Божої підтримки загалом не потребують. Тобто намагаються впоратися з усім власними силами. Звучить зухвало і дещо безглуздо, адже «хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?» (Мф. 6:27). Проте попри абсурдність, багато людей все одно намагаються це зробити… Ба більше, багато хто з таких «розумників» вважає вірних обмеженими людьми. Звісно, на відміну від себе.
Але, чесно кажучи, це їх власні проблеми: хочуть так вважати, хай вважають, і відповідно цього чинять, маючи з усього того відповідні наслідки. Нам же, вірним Богу, краще покладатися не на власні немічні сили і не менш недосконалий розум, а на Бога Живого, Який через Своє слово запевняє, що допоможе кожному, хто звернеться до Нього за допомогою: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:28-30). – Краще розділити з Богом власний тягар, ніж намагатися впоратися з цим тягарем самотужки; краще знайти спокій у Богові, ніж божеволіти від лих, про які віщають ледь не щодня усілякі ЗМІ; краще покладатися на Бога, ніж намагатися впоратися з навалою проблем власними силами, бездумно вважаючи, що це нам під силу… Можливо і під силу, але навіщо бездумно надриватися, якщо всемогутній Господь пропонує допомогу? І за цю допомогу, між іншим, лише хоче просто мати живі стосунки з нами. Хоче, бо Йому цікаво з нами.
Погодьтеся, за такого перебігу не буде соромним чимось «потурбувати» Бога, адже Йому до вподоби допомагати нам.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
«Потурбувати» Бога
Ваш коментар: