29 листопада – Центральний Герой

У кожного з нас є одночасно як внутрішнє, так і зовнішнє життя. Якщо ми з вами побуваємо на одному і тому ж заході (скажімо, на вечірці), то я принесу додому ті ж «зовнішні» факти про його події і учасників, що і ви, але моя «внутрішня» точка зору повністю відрізнятиметься від вашої. Моя пам’ять буде зосереджена на тому, яке я робив враження. Чи був я дотепним і чарівним? Чи образив я когось? Чи потрапляв у незручні ситуації? Чи виглядав я добре в чужих очах? Швидше за все, ви ставитимете ті ж питання, але тільки стосовно себе.

Давид явно ставився до життя по-іншому. Його подвиги, безумовно, заслужили йому право бути на перших ролях. Давид голими руками вбивав диких звірів, переміг Голіята, пережив люте переслідування Саула, вщент розбив філістимлян. Проте, роздумуючи про ці події і описуючи їх у віршах, він знайшов спосіб зробити центральним Героєм Ягве, Бога Ізраїльського. Що б не означала фраза «практикувати Божу присутність», Давид це робив. Як би не виражав він цю присутність: у піднесених віршах прославляння або в земних розмовах, – він цілеспрямовано залучав Бога до всіх подробиць свого життя.

Давид був упевнений, що він важливий для Бога. Одного разу, ледве врятувавшись втечею, він написав: «[Бог] мене врятував, бо вподобав мене» (Пс. 17:20). Коли Давиду здалося, що Бог зрадив його, він так Йому і сказав. Саме Давид першим вимовив слова: «Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?» Він закликав Бога до відповіді, наполягаючи на тому, щоб Той зі свого боку також підтримував їх особливі взаємини.

Упродовж усього свого життя Давид вірив, дійсно вірив, що духовний світ, хоча і невидимий для нього, анітрохи не менш реальний, ніж «природний» світ мечів і списів, печер і тронів. Його псалми складають опис цілеспрямованих спроб переорієнтовувати своє повсякденне життя на реальність цього невидимого, надприродного світу навколо нього. Сьогодні, через багато віків, ми можемо використовувати ці ж молитви як кроки віри; шляхи, що провадять нас від зацикленості на собі до реальної присутності нашого Бога.

З книги «Біблія, яку читав Ісус»

Попередній запис

28 листопада – Терапія душі

Псалми дають мені модель духовної терапії. Одного разу я написав книгу «Розчарування в Богові», і моїх видавців спочатку турбувала її ... Читати далі

Наступний запис

30 листопада – Передова школа

Мені потрібно навчитися «допускати Бога» в усі дрібниці життя. У нашому метушливому, промислово розвиненому сучасному світі ми прагнемо розкладати по ... Читати далі