Псалми дають мені модель духовної терапії. Одного разу я написав книгу «Розчарування в Богові», і моїх видавців спочатку турбувала її назва. Вони пропонували замінити її «Долаючи розчарування в Богові», оскільки поява в християнських книжкових магазинах, наповнених виданнями про надзвичайне християнське життя, книги з негативною назвою виглядало б ледь не єрессю. Проте я виявив, що Біблія містить детальні оповідання про людей, які жорстоко розчарувалися в Богу, – і це ще м’яко сказано.
Проблеми в стосунках з Богом були не лише в Йова і Мойсея, але також і у Авакума, Єремії і багатьох безіменних псаломщиків. Деякі з Псалмів заслуговують заголовків на кшталт: «У люті на Бога», «Зраджений Богом», «Залишений Богом», «У відчаї через Бога».
От, наприклад, декілька рядків з Псалму 89: «Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?… Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?»
Чи такі роздуми з Псалму 88: «Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?… друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!».
Може здатися дивним, що священні Писання містять подібні сцени духовної поразки, проте насправді їх включення в Біблію вказує на один важливий терапевтичний принцип. Сімейні консультанти частенько попереджають нових клієнтів: «Ваші взаємини можуть погіршати, перш ніж стануть кращими». На поверхню можуть спливти образи, які роками лежали в глибині. Перш, ніж розцвіте справжнє взаєморозуміння, має в усій своїй голизні відкритися нерозуміння. Псалми, подібно до психоаналізу, допомагають нам виявити в собі невротичні елементи.
Мене більше не нервує, як колись, дивна суміш псалмів проклять, псалмів хвали і псалмів покаяння. Замість цього, я не перестаю вражатися духовній цілісності єврейських поетів, які прагнули включити Бога в усі сфери свого життя, відкриваючи перед Ним усі емоції, що відчуваються ними в повсякденних справах. Не треба «причепурюватися» або «вдавати із себе когось кращого», щоб зустрітися з Богом. Немає обгороджених ділянок; Богові можна довірити реалії життя.
Для єврейських поетів Бог був реальністю, вагомішою, ніж їх власні поранені почуття або неоднозначна історія їх народу. Вони боролися з Богом за кожну грань свого життя, і, кінець кінцем, сам факт цієї боротьби підтверджував їх віру.
З книги «Біблія, яку читав Ісус»