Писання відкриває, що нагороди і стани, яких удостояться вірні, сильно відрізнятимуться один від одного. Нагороди варіюватимуться, починаючи з того, що усе згорить, до можливості управляти поряд з Христом упродовж усієї вічності (див. 1Кор. 3:15; Одкр. 3:21).
Багато хто здригається при словах втратити і згоріти, якщо вони стосуються життя; їм віриться важко, що таке взагалі може статися на небі. Проте в Писанні абсолютно ясно сказано про це. Перш ніж я наведу вірші Писання, дозвольте мені заздалегідь пояснити, що в Біблії людське життя часто порівнюється з будівлею, у деяких місцях з будівлею або храмом порівнюється Церква. У цих метафорах ми зображені будівничими в тому сенсі, як ми впливаємо на хід власного життя, життя інших людей або на церкву. І я не раз використовуватиму це порівняння в решті книги. Павло ясно стверджує:
«Ви Божа нива, Божа будівля… але нехай кожний пильнує, як він будує. Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, –діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь» (1Кор. 3:9-15).
Ми самі визначаємо те, як будувати, завжди маючи вибір з двох головних напрямів у будівництві. Один напрям – це тяжіння до тимчасового, догоджання тілу (дерево, сіно, солома). Другий – це життя, узгоджене з бажаннями нашого відродженого духу і Словом Божим (золото, срібло і коштовне каміння). Те, як ми будуємо або живемо, визначатиме, наскільки ми досягли успіху, коли вогонь Його присутності випробує нашу роботу.
Випробувані будуть не лише наші справи, але і думки, мотиви і наміри. От чому вірним абсолютно необхідно уважно слухати і зберігати в серці Слово Боже, бо воно постійно «висвічує, аналізує, відсіває і судить помисли і наміри сердечні» (Євр. 4:12, Розширений переклад). Ніщо не може проникати в наші серця глибше, ніж Його Слово.
Якщо ми слухаємо людські міркування, логічні висновки або мудрість, у серці і розумі ми тяжітимемо до тимчасового, про що найчастіше не здогадуємося. Тому Ісус попереджає: «Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати» (Лк. 8:17,18).
Ісус каже: що ми слухаємо або що чуємо, опускається в наші серця і формує наші думки і цілі, які, у свою чергу, визначають те, як ми будуємо своє життя. Ми повинні уважно слухати Слово Боже, оскільки воно є світлом у житті. Без нього, швидше за все, ми зіб’ємося зі шляху, подібно до людини, яка збилася з дороги в нічній пітьмі. Певний час ми зможемо слідувати правильним курсом, але кінець кінцем все одно почнемо блукати.
Щойно ми звертаємо з вірного шляху, наше будівництво легко може бути мотивоване чимось тимчасовим, що відкриється, як тільки світло Божого Слова осяє його. Павло каже: «Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло» (Еф. 5:13).
Коли ми збиваємося зі шляху, подальші події можуть розвиватися в двох напрямах. Перший, кращий з двох, коли ми, почувши Слово Боже через проповідь, читання чи сказане другом, отримуємо викриття. От чому життєво важливо мати збалансовану поживу Словом. Якщо ми мудрі, то швидко розкаюватимемося і проситимемо вибачення за свої думки, наміри і мотиви. Проте якщо наша совість притуплена помилками, що повторюються, чути стає важче, а якщо совість запекла, то це стає практично неможливо. Тому Писання каже нам про важливість зберігати чисту совість (див. Пр. 4:23; 2Тим. 1:3). Зберігаючи свою совість у чистоті, нам легко відчувати роботу Слова Божого у своїх серцях.
Другий варіант, небажаний: наші мотиви будуть відкриті на Суді. Якщо це станеться, ми втратимо свою потенційну нагороду. Отже, ви повинні запитати себе: «Чи варто протистояти викриттю Слова Божого?» Щоразу, коли ви відмовляєтеся приймати викриття, ваше серце стає жорсткішим, а ви усе більше помиляєтеся. Не усвідомлюючи свого істинного стану, ми виявимо це у світлі Його слави на Суді.
