А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим… Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові. Рим. 14:10,12
Усі ми станемо перед судом Христовим. До кого звертається Павло, до вірних або невіруючих? Вивчення цього уривка Писання в контексті не залишає жодних сумнівів: він звертається до вірних. Павло учить нас про серйозність християнського судження або прояву неповаги до братів і про те, що ті, чинячи так, дадуть за це звіт.
Отже, перед судом стануть не лише невіруючі, але і усі християни звітуватимуть перед Богом за своє життя на землі. Це ще раз підкреслюється в посланні Павла до коринф’ян, яке ми вивчали в попередньому розділі:
«Бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа. І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе. Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкриті; маю надію, що відкриті і вашій совісті» (2Кор. 5:8-11).
Абсолютно очевидно, що Павло говорить не про суд над грішниками, але над християнами. Його фраза: «Бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа» не залишає жодних сумнівів, до кого вона відноситься. Ніхто з невіруючих не буде з Господом після того, як покине своє тіло, вони усі потраплять у пекло, а вічна обитель для них – це озеро вогненне.
Як ми говорили раніше, нечестиві стануть перед судом, відомим як Суд великого білого престолу, який відбудеться набагато пізніше, ніж суд над вірними.
Давайте коротко повторимо, про що ми говорили в попередньому розділі. Ісус повернеться на землю з небесним воїнством, переможе антихриста, кине сатану в темницю і на тисячу років встановить Своє правління землею з Єрусалиму. Після цього диявол буде звільнений з безодні і на короткий час йому буде дозволено ввести в оману усі народи землі. Вогонь з небес поглине бунтарів, і диявол буде навіки кинутий в озеро вогненне. Потім усі невіруючі і нечестиві воскреснуть з пекла для того, щоб стати перед великим білим престолом Суду. Ісус говорить про цю подію як про воскресіння до засудження (див. Ін. 5:29). Усі, чиї імена не записані в Книзі Життя, будуть кинуті в озеро вогненне.
З іншого боку, суд над вірними відбудеться набагато раніше за Суд великого білого престолу. У Писанні не згадується конкретний час, проте ми знаємо, що це станеться після вознесіння церкви на хмарах і перед початком Христового правління в тисячолітньому царстві. Отже, приблизно тисяча років відділятиме два суди один від одного.
У Другому посланні до Коринф’ян (5:10) луною відбиваються слова з Послання до Римлян: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим». Суд Христовий у буквальному розумінні є Божим трибуналом. Писання сповіщає, що Отець передав увесь суд Синові (див. Ін. 5:22). Ісус Христос не лише наш Спаситель, але і наш Суддя, і незабаром Він судитиме Своїх. Найпростіше визначення оригінального слова «суд» – це рішення за або проти, прийняте в результаті розслідування.
У Церкві є велика кількість людей, які не усвідомлюють, що їм доведеться давати звіт за свої справи, здійснені під час короткого перебування на землі. Багато хто помилково вважає, що прийдешній суд скасований після їх спасіння. У цьому є частина істини: кров Ісуса очищає нас від гріхів, які перешкоджають нам увійти до Його Царства, проте вона не звільняє нас від суду над тим, як ми жили, будучи вірними, погано чи добре.
Вічні рішення
Його суд або рішення, прийняте на Суді Христовому відносно нас, буде вічним, воно не скасується і не зміниться.
Зупиніться на мить і згадайте наші міркування в першому розділі, коли ми намагалися подумки охопити поняття вічності. Яків каже, що наше тимчасове життя на землі зникає як пара (див. Як. 4:14). Це образне порівняння земного життя протяжністю від вісімдесяти до ста років з вічністю.
Якби в нього була математична освіта, доступна нам сьогодні, він був би точніший у порівняннях. Коли я вивчав математику, я із самого початку запам’ятав, що будь-яка величина, розділена на нескінченність, дорівнює нулю.
- 80 років: нескінченність (вічність) = 0 або
- 100 років: нескінченність (вічність) = 0
Будь-яке обмежене число, розділене або порівнюване з нескінченністю, дорівнює нулю. Не має значення, як довго ви проживете на землі. Навіть якщо вам вдасться прожити до ста п’ятдесяти років, порівняно з вічністю земне життя дорівнює нулю. Це означає, що усе, що ми, вірячи в Ісуса, зробили тут за цей час, прирівняне до нуля, визначатиме те, як ми проведемо вічність. Пам’ятайте: де ми проведемо вічність, визначається тим, як ми поставилися до хреста Ісуса і Його рятівної благодаті, але те, як ми житимемо в Його вічному Царстві, визначає наше життя на землі після спасіння.
Давайте розглянемо один сценарій. Спробуйте уявити наступне: у вас є один день, і від того, як ви проведете цю добу, залежатиме ваше життя впродовж тисячі років. Спробуйте уявити тисячу років. Ця дата йде далеко за момент виникнення Сполучених Штатів, за дату, коли Христофор Колумб підняв свої вітрила для відкриття нового світу. Тисяча років – це дуже довгий час. Нагороди, місце в суспільстві, місце проживання і усе інше впродовж тисячі років визначатиметься тим, як ви проживете один-єдиний день.
Чи не постараєтеся ви щосили? Як ви проживете його? Чи буде ваше життя відрізнятися від вашого теперішнього? Чи не займе первинне місце послух Богові? Чи станете ви шукати будь-яку можливість, щоб вплинути на життя людей на користь Царства? Чи станете ви по-іншому поводитися з людьми? Список питань можна продовжувати без кінця. І все-таки ця ситуація ніщо порівняно з тим, про що ми говоримо, бо один день, розділений на 365 тисяч днів (стільки днів у тисячі років), не дорівнюватиме нулю.
Давайте продовжимо. Припустимо, що прожитий вами один-єдиний день визначатиме те, як ви проживете наступний мільйон років! Спробуйте на мить уявити це. Людство перебуває на землі біля шести тисяч років. Отже, мільйон років буде в 150 разів довше за час перебування людини на землі. Це саме по собі складно уявити.
Проте це все-таки ніщо в порівнянні з обговорюваною нами темою, бо один день, розділений на 365 мільйонів днів (саме стільки днів у мільйоні років), все ще не дорівнює нулю. Не важливо, чи візьмемо ми мільярд або трильйон років, все одно ми отримаємо певне число.
Не має значення, як довго ми проживемо на землі, наш час тут порівняно з вічністю дорівнює нулю. Можливо саме з цієї причини апостол Павло переконує нас жити так, щоб отримати максимальну нагороду? У своєму Посланні до Коринф’ян він каже, що людина, яка бере участь у забігу, прагне до перемоги, а потім він каже:
«Так біжіть, щоб досягти. Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного. І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним» (1Кор. 9:24-27).
За словами Павла, у нашому житті є мета: отримати вічну нагороду, яка ніколи не зів’яне. У цьому житті ми повинні бігти так, щоб перемогти. Щоб перемогти, нам потрібна дисципліна, самоконтроль і мета.
Я серйозно займався спортом багато років. Коли я грав за асоціацію тенісу Сполучених Штатів, брав участь в юніорському кубку Девіса і першому дивізіоні з тенісу NCAA, я багато тренувався. Я проводив на корті по шість годин на день, набиваючи іноді по сотні одних і тих же ударів зі своїм тренером та іншими спортсменами. Я читав книги про важку розумову діяльність на корті. Окрім тренувань на корті я займався на тренажерах, піднімав вагу, бігав, стрибав із скакалкою, жонглював, щоб покращити координацію рук і очей і багато що інше. Я був настільки сильно рухомий метою, що моя мама погрожувала, що поставить моє ліжко поряд з тенісними кортами в нашому районі. Навіщо я це робив? Для того, щоб перемогти. Щоб стати чемпіоном. Щоб стати кращим. І отримати нагороду, гідну переможця.
У Царстві трохи інакше. Ми змагаємося не з іншими, а тільки із собою, і мета наша в тому, щоб догодити Ісусові в усьому, що ми робимо (див. 2Кор. 5:9). Коли ми уважно читаємо Писання, ми знаходимо в ньому місця, в яких говориться про те, як Ісус бажає, щоб ми поводилися з людьми, до чого прагнули, чому присвячували свій час, який вплив чинили на душі людей у переддень вічності, як давали дорогу в Його Царство іншим, як прощали оточення і т. ін.. Пізніше ми обговоримо це більш глибоко. Підсумок вищесказаного: живи, щоб перемагати!
