Багато росіян задаються питанням: А за що саме борються українці? Задаються, власне, росіяни отруєні пропагандою, бо люди, яким пощастило не зазнати впливу цього, без жодного перебільшення, сатанинського винаходу, який набув вигляду російської пропаганди, подібним питанням не задаються: їм і так добре відомо, що українці борються за власне майбутнє, за свою свободу.
Ясна річ, що людям отруєним спочатку радянською, а нині російською пропагандою, цього не вдасться зрозуміти: як, згідно українського прислів’я, «ситий голодного не розуміє», так і ментальним рабам не зрозуміти прагнення людей до свободи. Рабу не потрібна свобода, йому потрібна «сочевична юшка», йому потрібна стабільність (хоча б це лише буде її примара), замість можливості вирішувати власну долю. Так що пересічному російському обивателю ніколи не вдасться зрозуміти пересічного українця з його прагненням до свободи. І навіть не намагайтеся їх у цьому переконати, бо прагнення до свободи є або ж його немає.
І в кого таке прагнення є, той сам зрозуміє цінність свободи, а також небезпеку ризиків її втрати. Ну, а ментальним рабам залишається лише прагнути «стабільності», мріяти за старими «добрими» радянськими часами, та намагатися поневолити сусідні народи, силою нав’язуючи свій менталітет, якщо вони не хотіли його прийняти під ідеологією чи то «російського миру» чи то «російського світу» (більш за все, росіяни і самі достеменно цього не знають). І не треба тішити себе марними ілюзіями про те, що росіяни полишать ці спроби.
Не полишать, бо в іншому випадку їх чекатиме руйнація їх ідеології, яка полягає в постійному розширені підконтрольної їй території. Така сутність російського імперського мислення. І якщо ми хочемо остаточно перемогти росію, то нам слід поламати її імперське мислення, інакше російська імперія та її похідні, на кшталт срср чи путінської росії, все одно буде намагатися поневолити спочатку Україну, а у випадку успіху – інші території, до яких зможе дотягнутися своїми пазурами. І це зовсім не перебільшення.
Зважаючи на це, Україну ще чекатиме тривала боротьба, але не треба в жодному випадку зневірятися, адже ця боротьба триває вже більше 3-х століть, так що в нинішніх трагічних подіях, що випали на нашу долю, немає нічого такого нового та екстраординарного: як пережили наші предки, так само переживемо і ми. Просто слід готуватися до тривалого забігу, а не до коротенької «прогулянки», як намагаються це вселити деякі «експерти». Крім того, у цій визвольній боротьбі бували тривалі періоди затишшя, що можуть тривати десятиліттями, тому не варто вважати що ця війна з російською імперією і похідними формами від неї матиме лише вигляд неприхованої військової агресії. Просто нині так склалися обставини, що нам довелося стикнутися саме з неприхованою агресією, але мине якийсь період часу, настане затишшя, навіть, можливо, такий жаданий мир, і росія (чи що там від неї залишиться) почне знову плекати плани стосовно відродження так званої «величі», що передусім полягає в захопленні чужих територій: як ментально, так і фізично. Так що нам не можна за будь-яких обставин розслаблятися.
Але наприкінці обов’язково треба додати, що абсолютно все у світі перебуває в руках Господніх, тому не можна полишати надії на те, що ми на власні очі спостерігаємо останній акт визвольної боротьбі українського народу за свою свободу, що призведе до остаточного краху російської імперії.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Тривала боротьба