23 листопада – Декларація залежності

Норвезький богослов Оле Халесбі виділив слово «безпорадність» як кращий опис ставлення серця, яке Бог приймає як молитву. «Виражається воно в словах або ні, – важливо для нас самих; для Бога ж це не має жодного значення, – додає Халесбі. – По-справжньому може молитися тільки безпорадний».

Що за камінь спотикання! Мало не з самого народження ми розвиваємо упевненість у собі. Батьки радіють, коли діти вчаться робити щось самостійно: ходити в туалет, одягатися, чистити зуби, зав’язувати шнурівки, їздити велосипедом, ходити до школи.

Як дорослі, ми любимо самі платити по рахунках, жити у власних будинках, самостійно приймати рішення, не покладатися на сторонню допомогу. Ми дивимося звисока на тих, хто живе за кошт соціальної допомоги чи добродійності. Стикаючись з несподіваними труднощами, ми шукаємо книги, що пояснюють, як можна допомогти самим собі. Весь цей час ми систематично ховаємо чимдалі те ставлення серця, якого найбільше жадає Бог і яке найкраще описує наше істинне становище у всесвіті. «Без Мене нічого чинити не можете ви», – сказав Ісус Своїм учням, і це – очевидний факт, який ми змовилися заперечувати.

Істина, звичайно ж, полягає в тому, що я не можу покладатися на себе. Будучи дитиною, я міг би так і не навчитися читати книги, і вже тим більше – писати їх, якби наді мною не стояв учитель, виправляючи мої помилки. Ставши дорослим, я покладаюся на комунальні служби, що поставляють мені електрику і паливо, на автомобільні компанії, що забезпечують мене транспортом, на фермерів, що годують мене, на пасторів і наставників, які піклуються про мій духовний стан. Я живу в павутині залежності, у центрі якої знаходиться Бог, тримаючи усе у Своїх руках.

Молитва змушує мене звернути увагу на це моє істинне становище. Як сказав Генрі Новен: «Молитися – це означає ходити в повноті Божого світла, повністю визнаючи, що я – людина, а Він – Бог».

Більшість батьків болюче переживають період, коли діти переростають залежність від них, навіть якщо вони і визнають, що такий ріст – це природно і нормально. У стосунках ж з Богом правила змінюються. Я ніколи не переросту залежність від Нього, і якщо я вважаю інакше, то помиляюся саме в тій мірі, в якій упевнений, що я незалежний. В основі молитви лежить прохання про допомогу. Навіть Молитва Господня складається з послідовності таких прохань. Молитва – це декларація залежності від Бога.

З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»

Попередній запис

22 листопада – Веселі жебраки

Будучи дитиною, я вранці в неділю одягався в найкращу поведінку, причепурюючись для Бога і християн, що оточують мене. Мені ніколи ... Читати далі

Наступний запис

24 листопада – Контрактна віра

Я зауважив, що люди, задіяні в служінні, напевно, більше інших живуть з підсвідомою «контрактною вірою». Врешті-решт, вони віддають на Божу ... Читати далі