22 листопада – Веселі жебраки

Будучи дитиною, я вранці в неділю одягався в найкращу поведінку, причепурюючись для Бога і християн, що оточують мене. Мені ніколи і на думку не спадало, що церква – це місце, де необхідно бути щирим. Сьогодні, намагаючись дивитися на світ крізь окуляри благодаті, я усвідомлюю, що недосконалість – це необхідна передумова благодаті. Світло проникає тільки через тріщини.

Гордість як і раніше спокушає мене максимально прикрасити фасад, очистити зовнішність. Клайв Льюїс сказав: «Легко визнати, проте майже неможливо зберегти це усвідомлення надовго, що ми – дзеркала, сяйво яких (якщо ми, звичайно, сяємо) повністю виходить від сонця, що світить на нас. Повинно ж у нас бути невелике (хоч би невелике) природне світіння! Не можемо ж ми бути повністю творіннями». Льюїс продовжує: «Благодать займає місце повного, дитячого, захопленого прийняття нашої нужди і радості від повної залежності. Ми стаємо «веселими жебраками»».

Ми, творіння, веселі жебраки, віддаємо Богові славу своєю залежністю від Нього. Наші рани і вади – це саме ті тріщини, через які може проникати благодать. Бути недосконалими, уразливими, слабкими і смертними – це наша людська доля на землі, і тільки змирившись з цією долею, ми зможемо позбутися від земного тяжіння і прийняти благодать. Тільки тоді ми зможемо почати наближатися до Бога.

Як не дивно, Бог ближче до грішників, ніж до «святих». (Під ними я маю на увазі людей, відомих своєю набожністю, – адже справжні святі ніколи не випускають з уваги свою гріховність). Одного разу я почув таке порівняння: «Бог на небесах тримає кожну людину за нитку, і, грішачи, ви перерізаєте її. Бог відновлює її, зв’язуючи кінці вузлом, завдяки чому ви стаєте до Нього трохи ближче. Ваші гріхи знову і знову перерізають цю нитку, і з кожним наступним вузлом Бог притягає вас ближче і ближче».

Коли змінилося моє уявлення про самого себе, я почав по-іншому дивитися і на церкву: як на співтовариство людей, спраглих благодаті. Подібно до алкоголіків у процесі реабілітації, нас об’єднує взаємне визнання нашої слабкості.

З книги «Що дивного в благодаті?»

Попередній запис

21 листопада – Приземлений погляд

Я написав про законництво частково через власні болючі зіткнення з ним, частково з упевненості, що воно являє сильну спокусу для ... Читати далі

Наступний запис

23 листопада – Декларація залежності

Норвезький богослов Оле Халесбі виділив слово «безпорадність» як кращий опис ставлення серця, яке Бог приймає як молитву. «Виражається воно в ... Читати далі