Оберігає нас від відступу

Якби страх Господній був міцно вкорінений у серцях християн, вони не відступали б від Нього. Ми б не віддалялися і не ухилялися від щирого присвячення Ісусові. Ми б приймали Його Слово не як щось саме собою зрозуміле і не ставилися до нього поверхнево. Ми б не стали загравати з гріхом, що призводить до озлоблення серця і врешті-решт до падіння (див. Євр. 3:12,13). Ми б завжди знали, що усе сказане і зроблене таємно буде проголошене публічно на Суді. Послухайте, що Бог сказав Єремії про людей часів Нового Завіту:

«Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом. І дам їм одне серце й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них. І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене» (Єр. 32:38-40).

Зверніть увагу, Бог каже: «Страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене». Я згадую служіння в Малайзії, коли Дух страху Божого проявився дуже сильно. Аудиторія, де я проповідував, була переповнена людьми з усієї Східної півкулі, студентами біблійної школи, пасторами та іншими. До кінця служіння багато хто нестримно ридав.

Атмосферу наповнював сильний страх Господній. Я подумав тоді: «Джоне Бівере, один неправильний рух або слово – і ти мертвий!» Сталося б це чи ні, не знаю, але можу сказати, що чоловік і жінка з Нового Завіту зробили неправильну річ у такій атмосфері і померли. Результат миттєвого суду над ними був: «І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це» (Діяння 5:11).

Після служіння до мене підійшла пара з Індії із словами: «Джоне, ми відчуваємо таку чистоту усередині».

«Я теж», – відповів я.

Наступного ранку, перебуваючи в номері в готелі, я знайшов місце Писання: «Страх Господній чистий і перебуває вічно» (Пс. 18:10).

Дух Святий тут же промовив до мого серця: «Люцифер був ангелом прославлення на небі, він був помазаний, прекрасний і благословенний. Але він не боявся Мене, тому не перебуває вічно».

Обмірковувавши сказане, я почув: «Третина ангелів, що оточували Мій трон і бачили Мою славу, не мала страху переді Мною, вони не перебувають вічно». Мене потрясло це одкровення, і знову я почув: «Адам і Єва ходили в присутності Моєї слави, вони спілкувалися зі Мною, але не боялися Мене. Вони не залишилися навіки в моїй присутності».

Страх Господній дає нам силу перебувати. Він зберігає нас у послуху Божому Слову. Вірні попереджені: «Тому біймося, щоб, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось із вас не запізнився» (Євр. 4:1). Цікаво, що він говорить «боятися» замість «любити». Страх Божий, а не Його любов оберігає нас від повернення в гріх.

Відомий євангеліст

Я ніколи не забуду свій візит у в’язницю до одного відомого євангеліста, що відбував останній рік свого п’ятирічного терміну ув’язнення. Його справа була широко відома громадськості і свого часу викликало багато звинувачень на адресу Царства. Як би то не було, у перший рік тюремного ув’язнення він пережив справжню зустріч з Господом. Через чотири роки, коли я прийшов відвідати його, перше, що він сказав: «Джоне, ця в’язниця стала для мене не покаранням Божим, а швидше Його милістю. Якби я продовжував жити так, як жив раніше, я б опинився навіки в пеклі».

Цими словами він повністю оволодів моєю увагою. Я знав, що розмовляю з відданим мужем Божим, істинним слугою Христовим. Я знав, що цей чоловік починав своє служіння, будучи закоханим в Ісуса. Його прагнення до Бога було очевидним. Мене дивувало, як він примудрився так далеко піти від Господа, залишаючись на піку свого служіння. Я запитав його: «Коли охолонула твоя любов до Ісуса?» Він, поглянувши на мене, відповів без зволікання: «Вона ніколи не остигала!»

Його відповідь мене дуже збентежила, і я заперечив: «А як же щодо шахрайства з використанням пошти і перелюб, скоєні в останні сім років, – все те, за що ти був засуджений?»

Він відповів: «Джоне, я весь час любив Ісуса, але Він перестав бути найвищою владою в моєму житті». Далі він вимовив слова, що оглушили мене: «Джоне, в Америці мільйони християн, таких як я. Вони називають Ісуса своїм Спасителем і люблять Його, але не шанують Його як свого найвищого Господа».

У цей момент усередині мене засяяло світло. Я раптом усвідомив, що ми можемо любити Господа, але ця любов сама по собі не зможе утримати нас від падіння. Ми повинні боятися Бога. Згадайте слова Мойсеєві: «Бог до вас прийшов, щоб випробувати вас і щоб страх Його був перед лицем вашим, щоб ви не грішили» (Вих. 20:20). Силу стояти і не ухилятися від послуху Богові, як це сталося з Люцифером, з третю ангелів, Адамом і багатьма з церкви, що відступили в ці останні дні, дає нам тільки страх Господній.

Здійснювати своє спасіння

З цієї причини Павло каже нам: «Із страхом і трепетом (не покладаючись на себе, з серйозною обережністю, з чутливою совістю, усвідомлюючи спокуси, відвертаючись від усього, що засмучує Бога і дискредитує ім’я Христове) здійснюйте (культивуйте, досягаючи мети і повноти) своє спасіння» (Флп. 2:12, Розширений переклад).

Ми здійснюємо своє спасіння з благоговійним страхом і трепетом, що дозволяє нам пам’ятати про те, що кожна думка, слово і вчинок будуть відомими в день Суду. Усвідомлення цього зберігає нас в упокорюванні, тверезості розуму, чутливості і здатності перемагати спокусу непослуху і усього, що невгодне Богові.

Зверніть увагу, Павло не сказав, що ми здійснюємо своє спасіння з любов’ю і добрістю. Страх Господній дає силу не відпасти від Його благодаті в беззаконня. З іншого боку, любов Божа оберігає нас від законництва, яке також здатне зруйнувати близькість з Богом. Наша любов до Бога підживлює мотиви і наміри, роблячи їх пристрасними і точними. Щоб мати здорові стосунки, у нас мають бути і велика сила любові, і страх. З цієї причини Павло називає Бога «наш Небесний Отець і Авва» (що означає «Тато»), але також каже, що наш Бог – «вогонь‚ що поїдає» (див. Євр. 12:29). Він є Любов, але також Він Справедливий і Святий Суддя. Не боятися Його – означає не мати можливості стояти. Ісус багаторазово каже: «Хто витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф. 10:22).

Наш вплив

Інша найважливіша причина, чому в нас має бути тверде розуміння елементарної доктрини про вічний суд і покарання полягає в нашому впливі, що здійснюється на інших людей. Якщо в нас недостатньо страху Божого, то ми передаватимемо спотворене Євангеліє своїми словами або справами, що, у свою чергу, послужить причиною відступництва або навіть падіння для тих, на кого ми чинимо вплив.

Без основи євангелісти, учителі, пастори передаватимуть з Писання тільки принципи, як зробити своє життя повним благословення, досягнення успіху і щастя. Ці принципи працюватимуть, як вони і були задумані, приносячи здоров’я, фінансовий успіх, мир, покращення взаємин і т. ін. Проте без основи про вічний суд ми соромитимемося проповіді про хрест і ціну слідування за Ісусом. Ми проповідуватимемо послання, щоб знайти друзів, виключаючи важливий пункт про те, щоб покласти своє життя за всяку ціну.

Якщо нами рухає не вічність, ми житимемо заради цього життя, замість того щоб дивитися на життя з погляду вічності. Ми учитимемо людей жити одним днем, замість того щоб жити так, як жили патріархи, які чекали «міста, що має основу, художником і будівничим якого є Бог» (Євр. 11:10).

Так, у цьому житті є нагорода за послух Божим принципам. Ми добре їм навчені, але давайте не забуватимемо, що ми тимчасові мандрівники на землі. Ми повинні мати успіх у житті, але успіх відповідно до Небесних стандартів, а не тим, що існують у нашій культурі. Наш справжній дім не тут. Прочитайте уважно, що було рушійним мотивом для святих, які залишили цей світ, щоб йти за Богом:

«Усі ці померли у вірі, не одержавши обітниць, а тільки здалеку бачили їх і раділи та говорили про себе, що вони подорожні й пришельці на землі; бо ті, які говорять так, показують, що вони шукають батьківщини. І коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися; але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм місто» (Євр. 11:13-16).

Домом для цих святих, що шукали місто Боже, був Новий Єрусалим, про який ми говоритимемо в решті цієї книги. Жителі цього міста названі переможцями. Їх нагорода буде незрівнянно прекрасніша, ніж найкраща нагорода тут, на землі.

Попередній запис

Основа

Праведник стоїть на вічній основі. Притчі 10:25 Для початку наведу уривок з Писання: «Тому, залишивши елементарні початки вчення Христового, поспішимо ... Читати далі

Наступний запис

Небеса

А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. Псалом 16:15 Давайте поговоримо тепер про відхід ... Читати далі