Писання попереджає нас про те, що серед вірних нашого часу буде відступництво. Павло каже: «Нехай ніхто не спокусить вас ніяк: бо день той не прийде, поки не прийде раніш відступлення» (2Сол. 2:3). І знову він передбачає: «Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри» (1Тим. 4:1).
Чому? «Бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів, які б тішили слух; і від істини відвернуть» (2Тим. 4:3,4). Зверніть увагу, у попередньому уривку Писання Павло каже, що вони «відступлять від віри». Віра, про яку він говорить, це істинна віра в Ісуса Христа. Відступити можна тільки в тому випадку, якщо людина одного разу по-справжньому вірила.
Істина, якою я поділився з вами, що вірний може відступити від віри, зустрічається майже у всіх авторів Нового Завіту. Дозвольте мені навести тепер висловлювання святих Церкви, деякі з яких були співробітниками апостолів, що написали Новий Завіт. Я знаходжу, що їх рукописи безпосередньо узгоджуються з тим, про що ми прочитали у Священному Писанні.
- «Практикуватимемо праведність, щоб наприкінці мати спасіння». Климент Римский
- «Навіть той, хто зробив найбільші добрі справи в житті, але наприкінці шляху відхилився в зло, не має користі від усіх попередні трудів, бо на піку життя він втратив свою частку». Климент Александрійський
- «Дехто вважає, що Бог зобов’язаний дати навіть негідному те, що пообіцяв (дати). Таким ставленням вони перетворюють Його щедрість на рабство… Чи не багато хто потім відпадає від благодаті? Чи не забирається цей дар у багатьох?» Тертуліан
- «Людина може мати праведність, від якої можливо відпасти» Оріген.
- «Ті, хто не слухняний Йому, втрачають спадок і перестають бути Його синами». Іриній Ліонський
Почувши мої слова істини з Писання, дехто не зовсім коректно казав мені: «Джоне, ти армініанин». У словнику цьому терміну дається наступне визначення: «За теологією Якова Армінія і його послідовників, що відкидають доктрини кальвіністів про визначення і обрання, вільна воля людини сумісна з Божим суверенітетом».
На такі заяви я відповідаю просто: «Ні, я не кальвініст, не армініанин, а християнин, який вірить, що Біблія, – це непогрішне Слово Боже».
Яків Арміній жив багато років після авторів Нового Завіту і навіть перших лідерів, що цитуються мною раніше. Хіба можна назвати цих авторів армініанами? Абсолютно ясно, що ні, оскільки вони жили задовго до народження Армінія. Те, про що я пишу, не є просто особистими думками, концепцією або вірою, але істиною. Всякому, хто вірить, Бог дав досить ясне попередження. Ми маємо бути обережними в тому, щоб не зациклюватися на науках мислителів, але бути відкритими до змісту Писання, натхненного Святим Духом, бо: «Усе Писання богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведності; нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго діла готова» (2Тим. 3:16,17).
Цікаво зауважити, що помилкові лідери, які строго викриваються Ісусом, зазвичай групувалися навколо певних шкіл і учили в манері цих шкіл. Проте якщо подивитися на сказане про Іоанна Хрестителя, Ісуса та інших вісників істини, можна побачити щось спільне: «Бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї» (Мф. 7:29). З цієї причини Павло наставляє Тита: «Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою» (Тит. 2:15). І Тимофію він пише: «Я просив тебе залишитися в Ефесі і умовляти деяких, щоб вони не навчали іншого» (1Тим. 1:3). Ще Павло учив Тимофія:
«Неси і проповідуй Слово! Наставляй (будь поруч, будь готовий) у час і не в час (зручно це або незручно, вітається це чи ні, ти, будучи проповідником Слова, маєш показувати людям, у чому їх життя неправильне), викривай, забороняй, перестерігай зі всяким довготерпінням і повчанням» (2Тим. 4:2, Розширений переклад).
Сам про себе Павло пише так: «Я сміливо проповідував, як мені належить» (Еф. 6:20). Це характерна риса усіх істинних глашатаїв Божих. Їх влада заснована на Слові Божому. Їх об’єднують не особисті переживання, не приналежність до якоїсь певної школи або думка більшості. Більшість іноді може помилятися. Ми повинні знати, що Бог має на увазі те, що каже, і каже те, що має на увазі!
Збереже тебе від спотикання
Люди бувають приголомшені посланням втрати благодаті, про що так ясно сказано в Писанні. Багато хто підходив до мене в паніці з такими словами: «Я гадав, що в нас є вічні гарантії!»
На що я відповідаю: «Цілком вірно! У нас є вічна гарантія! Ісус сказав, що не втратить жодну людину, дану Йому Отцем (див. Ін. 18:9), бо Він ніколи не покине і не залишить нас. Але Він не сказав, що ми не зможемо залишити Його і стати втраченими. При цих словах я завжди бачу спантеличений вигляд, тому кажу: «Якщо ви по-справжньому любите Ісуса Христа, навіщо вам йти? Ви не відречетеся від Нього, якщо любите Його по-справжньому!»
Якщо ви любите Бога, у вас не виникне труднощів із послухом Його заповідям! Якщо служіння Богові стало обов’язком, то ви вступили на шлях законницьких стосунків, а в цьому випадку зберігати Його заповіді дуже складно. Ми повинні служити Богові не для діставання Його схвалення, а тому що закохані в Нього!
Іуда продовжує розповідати нам, як зберегти цю любов свіжою навіть за наявності фарисейської закваски в церкві. Він каже: «Бережіть себе в любові Божій, чекаючи милости від Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя» (Іуд. 21, виділення автора). Ми повинні чекати Господа кожен момент (пам’ятайте, слуга, що провинився, не чекав повернення свого пана!). Ми повинні жадати і постійно шукати Його, щоб Він відкрив Себе ще більше, бо «кожний, хто має цю надію (надію, що Ісус відкриє Себе) на Нього, очищає себе, бо Він чистий» (1Ін. 3:3).
Коли ви шукаєте Його, спілкуєтеся з Його Духом, то не захочете піти. Отже, немає причин хвилюватися. Наприкінці послання Іуди міститься одне з найбільш моїх улюблених обіцянь. Тим, хто зберігає себе в любові Божій, чекаючи одкровення Ісуса, Він каже:
«Тому ж, Хто може зберегти вас без гріха і без скверни і поставити перед славою Своєю непорочними в радості, Єдиному Премудрому Богові, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила і влада перед усіма віками, і нині‚ і на всі віки. Амінь» (Іуд. 24,25).
Це моя щира молитва і бажання для вас!
