Книга Життя

У Новому Завіті Книга Життя згадується вісім разів. Павло і Іоанн показали нам, що усі, хто проводитиме вічність з Ісусом, записані в цій книзі. Наші імена вписуються в неї в момент народження згори.

Згадайте свідоцтво Єфросинії з другого розділу. Коли молода дівчина віддала своє життя Ісусові, Бог Отець записав її ім’я в Книгу Життя, сказавши їй: «Ласкаво просимо в сім’ю!» Павло пише одному з братів: «Так, благаю і тебе, щирий співробітнику, допомагай їм, тим, що в благовісті працювали разом зі мною і з Климентом та з іншими співробітниками моїми, чиї імена – в книзі життя» (Флп. 4:3).

Зворотне теж істина: усі, хто не записаний у Книзі Життя, втрачені. Послухайте, що стверджує книга Одкровення: «І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогненне» (Одкр. 20:15).

Іоанн значущо каже нам, що у вічне місто Боже будуть допущені «тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя» (Одкр. 21:27); інші опиняться в зібранні мертвих.

В Одкровенні (розділ 3) Ісус звертається не до міста, не до групи втрачених людей або ідолопоклонників. Ні, Він попереджає тих, хто істинно належить Йому: «Той, хто перемагає, одягнеться у білий одяг; і не згладжу імені його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його» (Одкр. 3:5). У Розширеному перекладі Його слова записані так: «Я не викреслю і не зітру його імені з Книги Життя».

Ви помітили слово стерти? Щоб ім’я можна було стерти з Книги Життя, спочатку воно має бути в ній записане. Тільки істинно народжені згори люди через віру в Ісуса Христа записуються в неї. Імена невіруючих і навіть тих, хто обманюється, які ніколи по-справжньому не приймали Господом Ісуса, не були записані, тому їх неможливо стерти. Йдеться про «членів сім’ї».

Витверезне видіння

У двадцятому столітті жил один служитель, який вірно служив Богові майже сімдесят років. Його вплив, зроблений на Тіло Христове, монументальний, його книги надруковані в кількості 65 мільйонів, його біблійна школа випустила більше 20 000 студентів.

Він писав про це в одній зі своїх книг. У 1952 році йому з’явився Ісус, відкриваючи Писання. У видінні Господь показав йому дружину одного знайомого пастора. Вона повірила в брехню, що її здібності і краса були витрачені на служіння марно. З часом вона стала захоплюватися думками про славу, популярність і багатство, які могла б мати у світі. Врешті-решт вона піддалася спокусі і, залишивши чоловіка, вирушила на пошуки щастя, про яке мріяла.

Господь сказав цьому служителеві абсолютно ясно: «Ця жінка була Моєю дочкою», а потім дав йому вказівку більше не молитися за неї. Наступний уривок узятий прямо з його книги:

«Господи, що з нею буде?» – запитав я.

«Вона проведе вічність там, де плач і скрегіт зубів», – відповів Він. І я побачив, як у видінні вона спускається в глибини пекла. Я чув її крики жаху.

«Ця жінка була Твоїм чадом, Господи. Вона була сповнена Твоїм Духом і брала участь у служінні. Незважаючи на це, Ти сказав не молитися за неї. Я не розумію цього!»

Господь нагадав мені наступне Писання: «Коли хто бачить свого брата, який грішить гріхом не на смерть, то нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто тому, хто грішить гріхом не на смерть. Є гріх на смерть: не про цей кажу, щоб він молився» (1Ін. 5:16).

Я сказав: «Господи, я завжди вірив, що в цьому місці йдеться про фізичну смерть, що людина не втрачає спасіння, попри те, що згрішила».

«Тут говориться не про фізичну смерть, – уточнив Господь. – Ти додав це від себе. Якщо уважно прочитаєш весь п’ятий розділ, то побачиш, що там говориться про життя і смерть – духовне життя і духовну смерть. Тут говориться про духовну смерть вірного, що грішить гріхом до смерті, з цієї причини Я сказав тобі не молитися про неї. Я сказав тобі не молитися за цю жінку, бо вона згрішила гріхом до смерті».

«Це абсолютно руйнує усю мою теологію, Господи. Чи можеш Ти пояснити ще?» – запитав я. (Іноді необхідно зруйнувати власну теологію, якщо вона розходиться із Словом Божим.)

Ісус нагадав мені наступне Писання: Євреїв 6:4-6.

«Бо неможливо – тих‚ що один раз просвітилися‚ і прийняли дар небесний‚ і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго слова Божого, і сили майбутнього віку, і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його».

У наведеному уривку перераховуються деякі характеристики, на які необхідно звернути увагу. По-перше, людина скуштувала і спробувала небесний дар. Це застосовне до тих, хто прийняв Ісуса, бо Він є Небесним даром. По-друге, вона сповнена Святим Духом. По-третє, вона скуштувала добрість Божого Слова і сили майбутнього світу. Це включає дари Духа, помазання Боже і т. ін. З цього уривка ми бачимо, що йдеться не про щойно народженого згори християнина, а про зрілого вірного.

У минулому до мене підходили декілька людей із сльозами на очах, розповідаючи, що одного разу сказали Господові, що більше не хочуть служити Йому. Пізніше вони з жалем розкаювалися у своїх словах. Наткнувшись на це і деякі інші місця Писання, вони відчували сильний страх. Проте немовлята іноді здійснюють дурниці з невідання, і Господь знає про це. Автор послання до Євреїв писав не про немовлят у Христі, але про зрілих вірних.

Служачи розрадою для цих стривожених душ, я казав їм, що якби вони згрішили гріхом до смерті (як видно з Писання), у них не виникло б бажання відновити близьке спілкування з Ісусом. Сам факт, що вони жадали Його і щиро розкаювалися, приносячи добрий плід, означає, що Дух Святий привертає їх до спілкування. Якби вони пішли назавжди, як жінка з видіння брата Хейгіна, у них не було б бажання близькості з Ісусом або бажання жити свято.

Ісус сказав у видінні, що жінка була істинною дочкою Бога. Дитинство служителя, що написав це свідоцтво, пройшло в деномінації, де більшість людей не вірять у можливість втратити своє спасіння, вони вірять у безумовну гарантію вічності. Саме з цієї причини на слова Ісуса він відповів: «Це абсолютно руйнує усю мою теологію». Ставши дочкою Божою, вона була записана в Книгу Життя. Але, не дійшовши до кінця, назавжди повернулася у світ, тому її ім’я було викреслене. Вона пішла добровільно. Тому автор Послання до Євреїв каже, що такій людині неможливо бути відновленою. Вона померла двічі. Одного разу ця жінка була мертва в гріхах, потім, успадкувавши вічне життя, знову померла в гріху, пішовши назавжди (див. Іуди 1:12).

Коли люди доходять до такого стану, вони ніколи не можуть бути народжені знову. Тому автор Послання до Євреїв говорить «неможливо… знову обновляти покаянням». Помилково вважати, що в деяких випадках люди знову і знову можуть народжуватися згори.

Дозвольте мені повторити, якщо люди коять саме такий гріх, у них немає анінайменшого бажання покаятися і знову повністю присвятити себе Ісусові. Ніхто не може привернути нас до Ісуса, окрім Духа Святого. Коли ж у результаті їх відступництва Він залишає колись істинно віруючих, таких, як жінка з видіння, описаного служителем, Він не повертається. З цієї причини Дух Святий довготерпить, Він не здається легко.

Попередній запис

У гонитві за благословеннями

Давайте пригадаємо Христові слова наведені в попередньому розділі: «Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ... Читати далі

Наступний запис

Морок темряви

Апостол Петро проливає більше світла: «Бо якщо, позбавившись скверни світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа…» (2Пет. 2:20). ... Читати далі