У гонитві за благословеннями

Давайте пригадаємо Христові слова наведені в попередньому розділі: «Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7:22,23).

Грецьке слово «беззаконня» (аноміа) означає чинити проти закону (чи волі) Божої. Іншими словами, це означає не коритися Божій владі.

Ісус вживає перед словом беззаконня слово чинить (як стиль життя), вказуючи, що йдеться не про новонародженого вірного, що б’ється за свободу від гріха і ненавидить свій непослух, і не про того, хто періодично спотикається. Навпаки, тут говориться про людину, яка живе в протиріччі з Божими бажаннями, яка нехтує і виправдовує такий спосіб життя. Ці Христові слова відносяться до людей, що помиляються, або до невірних. Звернувшись до величезної безлічі людей такого роду, Ісус вимовить суд, який усю вічність відгукуватиметься в їх душах прокляттям. Украй важливо не ставитися з легкістю і не нехтувати Господнім попередженням.

Давайте уважніше розглянемо, до кого звертається Ісус у цьому уривку Писання. Частина людей з тих, кого не приймуть у Царство Боже, будуть ті, хто виганяв бісів в ім’я Ісуса. Хто вони? Чи можливо, щоб це були чоловіки і жінки, які використали ім’я Ісуса для вигнання бісів, але не мають жодного іншого спілкування з Господом Ісусом? Щоб знайти відповідь на це питання, ми повинні звернутися до книги Діянь святих Апостолів.

«Навіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: “Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павло проповідує”. Це робили якісь семеро синів юдейського первосвященика Скеви. Але злий дух сказав у відповідь: “Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?” І кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того» (Діян. 19:13-16).

Для цих екзорцистів було непосильною справою вигнати бісів в ім’я Ісуса! У цьому міститься істина: для того, щоб виганяти бісів, недостатньо використовувати тільки ім’я. Людина повинна мати взаємини з Тим, Хто носить це ім’я. Людина має бути послідовником і слугою Ісуса.

Тепер ви, можливо, подумали: «Але Ісус сказав, що ніколи не знав їх, як же вони могли виганяти бісів і творити дива в ім’я Його? Як це можливо?»

Є багато людей, які приєдналися до Ісуса заради спасіння, рухомі жаданням особистої вигоди. Вони так ніколи і не пізнали серця Божого, бажаючи тільки Його сили і благословень. Павло дає застереження про таких людей – «…з ушкодженим розумом, які позбавлені істини і думають, ніби побожність служить для прибутку. Віддаляйся від таких» (1Тим. 6:5).

Вони шукали Ісуса заради власної користі, тому їх служіння було рухоме вигодою, а не любов’ю. Ісус не знатиме їх, як ми читаємо: «Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього» (1Кор. 8:3).

Дане знання від Нього, того знає Бог. Слово знає не означає просто знати когось, тому що Бог знає усе про усіх, Він всезнаючий! Це слово несе в собі значення близькості. У Розширеному перекладі Біблії сказано так: «Якщо хтось любить Бога по-справжньому (з ніжним благоговінням, негайним послухом і вдячним усвідомленням Його благословень), того знає Бог (визнає гідним близькості і любові з Ним, і той належить Йому)».

Ісус каже безлічі народу в Судний день: «Я ніколи не знав вас». Отже ті, хто не любить Бога (що стає очевидним через відсутність швидкого послуху Йому, ніжного благоговіння і вдячності) не пізнані Отцем або Ісусом у близьких стосунках – попри те, що вони чекали від Нього спасіння. Любити Ісуса – означає віддати своє життя для Нього. Ти більше не живеш для себе, але для Нього.

Іуда є таким прикладом. Він зв’язав своє життя з Ісусом. Усе виглядало так, ніби він любить Бога, доказом чого служила велика жертва слідування за Ісусом. Іуда залишив усе, приєднавшись до команди служіння і йдучи однією дорогою з Господом. Іуда залишався з Ним навіть у гоніннях, коли інші члени команди залишили Його, він не пішов (див. Ін. 6:66). Він виганяв бісів, зціляв хворих і проповідував Євангеліє (див. Лк. 9:1).

Проте із самого початку в Іуди були неправильні наміри. Він так ніколи не розкаявся в егоїстичних мотивах, що рухали ним. Його суть розкривалася в таких словах, як: «Що хочете дати мені, – і я…». (Мф. 26:15). Він брехав і лестив заради власної вигоди (див. Мф. 26:25), крав гроші на особисті витрати із скарбниці Ісуса (див. Ін. 12:4-6). Цей список можна було б ще довго продовжувати. Іуда ніколи не знав Господа близько, попри те, що провів три з половиною роки в Його присутності. Тому Ісус сказав про нього: «Чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота» (Ін. 6:70,71).

Подібно до Іуди, є безліч людей, які приносять великі жертви заради служіння, звільняють людей від демонічної залежності, зціляють хворих, проповідують Євангеліє, вірять Ісусові про спасіння, але не знають Ісуса близько, бо усі їх справи рухомі не любов’ю до Бога, а гонитвою за особистою вигодою.

Таких людей чекає засудження і покарання. Про Іуду Ісус сказав: «Краще було б не народитися людині тій» (Мф. 26:24). Він звертається до релігійних лідерів, які служать Богові через власну вигоду і впливу на людей в ім’я Боже: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете» (Мф. 23:14). Ці чоловіки і жінки опиняться в найтемнішій і найтяжчій частині пекла.

Втратити спасіння

Що про це каже Писання? Давайте почнемо досліджувати його з пророка Єзекиїля:

«І праведник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке робить, і за гріхи свої, у яких грішний, він помре» (Єз. 18:24).

Перше і найголовніше: Бог говорить про праведну людину, а не про того, хто думає про себе, що він праведний, не будучи таким. Поза всяким сумнівом, така людина не те ж саме, що той, хто помиляється або обманщик, про яких йшла мова раніше.

Бог каже, що не згадає про праведність. Він забуває про неї так, як ніби її ніколи не було. Коли ми говоримо, що Бог забуває наші гріхи, то маємо на увазі, що Він віддаляє їх, як схід віддалений від заходу, і кидає їх у море забуття. Він Сам стверджує: «Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше» (Євр. 8:12). Коли ми приймаємо Ісуса своїм Господом, Бог забуває наші гріхи. Диявол намагається нас звинувачувати, але Бог каже, що більше не згадає про них.

Він мислить так, як ніби ми ніколи не грішили. Що ж, зворотне теж істинне. Якщо Бог каже, що не згадає про праведність людини, Він має на увазі, що забуде, що колись знав її, бо стосунки з нею знищені гріхом.

Давайте уважніше розглянемо, що Писання каже відносно віруючої людини, яка постійно віддаляється від свого спасіння. Апостол Яків пише:

«Браття! Якщо хтось із вас відхилиться від істини і хтось наверне його, нехай той знає, що хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів» (Як. 5:19,20).

Перше, на що треба звернути увагу, це слова: «Браття! Якщо хтось із вас…» Яків говорить не про тих, хто просто вважає себе християнином. Він говорить про вірного, що відхилився від істини. У цьому уривку Писання такий брат названий грішником. Це означає не те, що він більше не має спасіння, але що він живе в постійному гріху і має повернутися до послуху. Яків ясно попереджає: якщо він продовжить йти невірним шляхом і не навернеться до Бога (покаяння), настане повна смерть для душі (втрачена душа). У Притчах є цьому підтвердження: «Людина, що збилася з путі розуму, оселиться в зібранні мерців» (Притчі 21:16).

Притчі підтверджують слова Якова, розкриваючи фінал людини, яка збилася зі шляху Божого і не бажає повернутися до праведності, – перебуватиме в зібранні мерців, що означає в пеклі, а надалі в озері вогненному.

Попередній запис

Велике відпадання

Багатостраждальний Іов, Джеймс Тіссо Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. Мф. 24:13 Я виявив, що ... Читати далі

Наступний запис

Книга Життя

У Новому Завіті Книга Життя згадується вісім разів. Павло і Іоанн показали нам, що усі, хто проводитиме вічність з Ісусом, ... Читати далі