Ми не повинні з’являтися на суд у страху, але можемо прийти з упевненістю.
«Коли ми живемо в Богові, любов наша стає досконалішою. Ми не боїмося судного дня, але можемо зустріти його з упевненістю, бо подібні до Христа у цьому світі» (1Ін. 4:17, переклад з англ.).
Зверніть увагу на слова «коли ми живемо в Богові, любов наша стає досконалішою». Ключем нашої упевненості в день Суду є Божа любов, що досягла досконалості (чи зрілості) у нас. Саме тут багато хто припускається помилки. Вони розглядають любов Божу у світлі не вічних категорій, а тимчасових. Частенько любов і доброта, яка звеличується в суспільстві та іноді в церкві, вимірюється людськими мірками і суперечать любові Божій. Дозвольте мені навести декілька поширених прикладів.
«Ми любимо один одного і хочемо одружитися». Таке твердження можна часто почути від людей, що перебувають в інтимних стосунках поза шлюбом. Попри те, що вони насправді пізніше одружаться, це є гріхом. Проте я неодноразово був свідком того, що в тих, хто робить такі заяви, справа так і не доходить до шлюбу. Вони забули ясне веління: «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог» (Євр. 13:4). Зверніть увагу, що автор Послання до Євреїв говорить не лише про розпусників і перелюбників поза церквою, йдеться про усіх, що провадять таке життя.
«Я знаю, що повідомляю не усю правду, але це допоможе укласти угоду». Так кажуть люди бізнесу, які бажають продати хороший, на їх думку, товар, але для того, щоб упіймати покупця, вважають за необхідне трохи прикрасити факти. Це не лише гріх брехні: відомо, що майже завжди угода дуже вигідна тільки для того, хто робить такі заяви. Невже вони забули попередження: «І усіх брехунів (тих, хто свідомо говорить або робить неправду) доля в озері, що горить вогнем і сіркою» (Одкр. 21:8, Розширений переклад)?
«Те, що я говорю про цю людину, – правда», – так кажуть люди, що виставляють у негативному світлі когось із співробітників, друзів, сусідів. Увесь фокус у тому, що можна бути на сто відсотків правдивим і все-таки бути неправим згідно з вічними стандартами. Пам’ятаєте Хама, молодшого сина Ноя, що повідомив братам про п’яного і голого батька, що відповідало істині. Проте результатом цього вчинку стало прокляття, що уразило його самого і усіх його нащадків. Невже пліткарі і скаржники забули наказ усім вірним: «Не нарікайте, браття, один на одного, щоб і ви не були осуджені: ось Суддя перед дверима стоїть» (Якова 5:9).
Можна навести незліченну кількість прикладів, в яких є одна спільна риса, – усі вони суперечать вічній Божій волі. Лякає те, що люди, які роблять такі на перший погляд безневинні твердження, ходять у церкву. Вони можуть бути приємними в спілкуванні і оцінюватися оточенням як зразкові громадяни. Але як їх оцінює вічність? Іоанн у своєму посланні пояснює, як виростити любов Божу.
«Хто каже: «я пізнав Його» (перейнявся, дізнався, зрозумів Його (Ісуса Христа), але заповідей (вчення) Його не дотримує, той брехун, і немає в ньому істини (Євангелія); а хто дотримує (зберігає як скарб) слово Його (хто зберігає в розумі Його вказівки і розглядає Його послання в його вічному значенні), у тому істинно любов Божа здійснилася: з цього дізнаємося, що ми в Ньому» (1Ін. 2:4,5, Розширений переклад).
Згадайте, що саме досконала (зріла) любов Божа дає нам відвагу з’явитися перед лицем Судді. Іоанн ясно дає зрозуміти, що любов Божа стає досконалою у виконанні Його заповідей, а не в поведінці, що вважається прийнятною в суспільстві. Не забувайте, що Єву привернула не зла сторона дерева пізнання добра і зла, а добра! «І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане» (Буття 3:6). Розум людський може створювати красу і добро, що суперечать вічній Божій волі.
Писання стверджує, що, частково дотримуючи Божі заповіді, ми можемо переконати себе, ніби зможемо з упевненістю з’явитися перед Господом у день Суду. Тільки при уважному і акуратному дотриманні Його Слова в повноті любов Божа досягає зрілості. Тому Бог і дає нам благодать, яка, у свою чергу, дає нам силу бути повністю слухняним Його Слову так, як Він цього бажає. «Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові» (Євр. 12:28).
Сенс у тому, щоб знати, чого шукає і бажає Цар, а не в тому, що виглядає добре в очах суспільства або за людськими поняттями. Бог каже нам: «І не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:2). Те, що здається хорошим для нашої культури, може не відповідати Божим бажанням – вічним бажанням.
Дозвольте мені навести приклад. У даний момент я сиджу в готелі в Сінгапурі, де у вихідні я проповідуватиму майже двадцяти тисячам людей у цій чудовій країні, де я бував вже багато разів. Я також кілька разів проповідував у Нідерландах, де, наприклад, немає нічого протизаконного в тому, щоб мати при собі марихуану. Не боячись покарання, люди можуть відкрито палити її. Якщо ж у Сінгапурі людину упіймають з певною кількістю (навіть дуже малою) наркотиків, вона буде заарештована і жорстко покарана. Якщо знайдуть певний наркотик, покарання – смерть через повішення! При перетині кордону кожному вручається картка з написом: «Відповідно до законів Сінгапуру наркоділкам загрожує страта».
Тепер уявіть собі, як молода людина з Нідерландів, що регулярно палить марихуану в себе удома, приїжджає в Сінгапур і пригощає дозою місцевих жителів. Вона із задоволенням заявляє своїм новим друзям:
– Гей, хлопці, це приголомшлива штука. Вона заспокоює, дає насолоду і прибирає усі тривоги. Хочете спробувати? Я із задоволенням почастую вас!
Її негайно беруть під арешт. Вона шокована.
– За що мене заарештували? – буде її першим питанням до офіцерів поліції.
Настає день суду. Голландець стоїть перед суддею, усім серцем вірячи, що все, що відбувається – лише непорозуміння. Але суддя визнає його винним і оголошує покарання.
Приголомшений обвинувачений каже:
– Ваша честь, у країні, звідки я прибув, дозволяється вільно палити марихуану.
Тоді суддя відповідає:
– Ви перебуваєте не в Голландії, а в Сінгапурі, і в цій країні закон забороняє це робити!
Упевненість голландця зникла, у нього немає більше жодних виправдань перед вищим судом, він приречений.
Кілька років тому, коли я був у Сінгапурі, за злом автомобіля заарештували молодого американця. Його засудили і в покарання призначили декілька ударів ротангом. Таке покарання завдає людині фізичної шкоди, бо робиться бамбуковою лозиною, просоченою хімікатами. Навіть президент Клінтон намагався домовитися про полегшення долі цього американця. Проте усі спроби виявилися безуспішними. Молодик порушив закони Сінгапуру і мав понести покарання.
Ми усі одного разу стоятимемо перед верховним судом всесвіту. Рішення цього суду буде остаточним навіки. Багато хто буде шокований, але цього можна уникнути.
Ви готові? Згідно із Словом Божим ми можемо з упевненістю з’явитися перед Суддею усього всесвіту. Ця книга написана для того, щоб допомогти вам приготуватися. Якби той голландець витратив час і підготувався до поїздки в Сінгапур, він уникнув би покарання. Наскільки важливіше для нас приготуватися до власного суду, адже рішення, прийняте в Судний день, буде вічним.
Нагороди
Судів буде декілька: один для невіруючих, один для вірних і навіть один для ангелів. Ухвалені рішення теж буду різними. Будуть покарання і втрати, будуть і нагороди. Ми поговоримо про це детальніше в наступних розділах, але дозвольте мені ще раз повторити, що ухвалені рішення будуть остаточними. Переоцінити це неможливо, спробуйте знову подумки уявити нескінченність. Воля Божа в тому, щоб ми заздалегідь знали про це і прагнули до нагороди. Павло каже:
«Чи не знаєте, що ті, які біжать на іподромі, біжать усі, але (тільки) один отримує нагороду? Так біжіть (свій забіг), щоб отримати (нагороду). Усі подвижники утримуються від усього: ті для отримання вінця тлінного, а ми (щоб отримати вінець вічного благословення) – нетлінного. І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; але утихомирюю і поневолюю тіло (поводжуся з ним жорстко, дисциплінуючи його труднощами) моє» (1Кор. 9:24-27, Розширений переклад).
Він ясно каже: «Я не біжу, не маючи чіткої мети». В іншому перекладі сказано: «Я біжу прямо до нагороди, маючи мету для кожного кроку» (в. 26, англ. переклад). Саме так повинна чинити кожна людина – бігти з метою перемогти. Ми змагаємося не один з одним, а тільки з собою.
Спонукувані вічністю
Гадати, що на Суді усе улагодиться саме собою, необачно. У нас немає вибачень, тому що Бог зробив для нас доступним знання Своєї волі. На суд з’являться безліч людей, упевнених, що вони усе зробили правильно в порівнянні з іншими людьми, але вони так і не дозволили вічності направляти і визначати своє життя. Тому назва цієї книги – «Спонукувані вічністю».
Спонукувані означає, що їх щось приводить у рух, направляє і контролює. Ще це слово означає, що щось передає мотивуючу силу. Чим мотивоване і спрямоване наше земне життя? Вічним або тимчасовим? Чи є божественна мудрість її основою? Чи порівнюємо ми себе з іншими, чи прислухаємося до лестощів, чи наслідуємо традиції і міфи, що звучать у деяких вченнях? Чи встоїть перед Ним у день Суду те, на чому ми звели своє життя, або усі наші зусилля навіки пропадуть? Ми знаємо вже, що буде стандартом на суді: «Слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день» (Ін. 12:48).
Багато людей, що називають себе християнами, переживуть стан шоку, з’явившись перед Ісусом на суді. Будуть такі люди, які почували себе в безпеці, приймаючи тільки частину того, чому учить Новий Завіт, і нехтуючи уважним вивченням істини. Ось моє питання: чи бажаєте ви дізнатися істину надто пізно – тоді, коли вічне рішення вже прийняте, або зараз, коли ви можете дізнатися стандарти, за якими будете судимі?
Велика частина з того, про що я говорю в книзі, – це досвід мого особистого життя, з яким строго розбирався Бог. Я розповім про багато своїх помилок, які Дух Святий аналізував ретельно, як під мікроскопом Своєї істини. Сподіваюся, це викличе у вас бажання глибоко вивчати Писання, щоб придбати тверду основу в день Суду. Я розповім про найбільші помилки нашого суспільства, що примушують багатьох чоловіків і жінок віддалятися від Того, Кого вони вважають своїм Спасителем. Місцями ви зазнаєте потрясіння, але за усім цим будуть обіцяння, надія і розрада.
Якщо ви сміливі, якщо жадаєте істини і якщо ваше серце належить Богові, давайте почнемо. Ви не пошкодуєте! Прийміть серцем наступне:
«Божий дар відновив наші стосунки з Ним і повернув нам життя. Ще більше життя чекає нас у майбутньому – життя вічне! Ви можете розраховувати на це. Я хочу, щоб ви твердо стояли в цьому, щоб ті, що сподіваються на Бога, зосередилися на найважливішому і кориснішому для кожного» (Тит. 3:7,8, The Message).
