Слухаючи чергові експертні і не дуже «експертні» оцінки якось пригадалися біблійні слова: «Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати. Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього» (1Кор. 8:2,3). І додати до цих слів у принципі нічого, втім, як і до решти, що написано в цій вічній Книзі, хіба що задатися питанням: а чи дійсно те, про що розповідають, у чому переконують численні експерти і не зовсім «експерти» є правдою? А навіть, якщо це так, чи потрібна така правда нам?
Але люди чіпляються за цю правду, шукають у ній втіху, а хтось і надію, бо інша правда, правда Божа, звана істиною, настільки для багатьох неприйнятна, що вони готові швидше вірити солодкій брехні, ніж нарешті визнати для себе, що істина куди дорожча за людську правду. У чому ж полягає ця істина, Божа правда? Озвучити її можна наступними словами, взятими, ясна річ, з Біблії: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10).
Загалом, для передачі цієї істини можна скористатися іншими біблійними віршами, що не змінить у жодній мірі істини: усі люди, абсолютно кожен з нас потребує Бога. І причина такої потреби полягає в тому, що ми не можемо впоратися з власними гріхами, вже не кажучи з гріхами усього людства, які буквально руйнують нас, землю та всіх людей, що живуть на ній, і війна, що точиться нині на просторах України, тому чудовий приклад… Так що доводити слушність цієї біблійної істини вже не треба як доводилося це робити раніше.
Часто, особливо в євангельських колах, для передачі цієї істини люблять наводити інший біблійний вірш: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). Але знаєте, як на нашу думку, цей вірш варто наводити, коли в країні мир, коли твоє життя і життя твоїх близьких не може обірватися будь-якої миті… Загалом, коли перебуваєш зі своїми близькими поруч, а не на різних частинах земної кулі. А в тій сумній ситуації, що сьогодні склалася в нашій країні, варто говорити про цілком ймовірну кончину та Божий суд, що неодмінно відбудеться після неї.
Не варто вдавати, що війна обов’язково омине нас і наших близьких стороною, що якщо біда і станеться, то тільки не з нами. Не варто запевняти себе і всіх оточуючих, що «все буде добре», адже це безглуздо і не дієво, за аналогією, скільки не кажи «халва», у роті від того солодше не стане. А що варто робити, так в усьому покладатися на Бога Живого, «бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7). І навіть, якщо людина до цього моменту не зверталася за допомогою до Бога, то настав самий час надолужити прогаяне. Навіть, якщо це не відверне від біди, то принаймні, допоможе людині потрапити у вічні Божі обителі. Що в принципі, теж цілком прийнятно, адже «не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).
Це обіцяння може стати втіхою для всіх, у кого ця клята війна забрала, чи на жаль, може забере, когось з близьких або ж забере власне життя. Адже смерть – це зовсім не кінець, а лише двері, що прочиняють для нас шлях до життя вічного. Звісно, за умови нашого примирення з Богом.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Біблійна істина
Ваш коментар: