«Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно» (Вих. 20:7), – прямо попереджає третя заповідь Декалогу, Закону Божого. І означає ця заповідь не тільки заборону згадування святого імені Божого не до міста, так би мовити, для зв’язування слів у реченні, а також божбу, клятву і присягання іменем Божим, але і випадки, коли певні люди починають використовувати Біблію задля власної вигоди, перекручуючи сенс написаного в ній. І стосується цей сумний факт не тільки нечистоплотного духовенства, як вважають багато обивателів, але і пересічних вірних (і не вірних теж). До того ж, часто не в меншій мірі, ніж духовенство, просто більшість людей звикли винити в цьому переступі лише духовенство, зовсім не звертаючи уваги на простих мирян, вже не кажучи особисто про себе. Але це так, до слова.
Основна причина, звісно, як на нашу думку, цього суттєвого переступу Божої заповіді (недаремно Бог попереджає, що Він «не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно»), полягає в бракуванні (чи взагалі відсутності) страху Господнього, який, згідно Біблії, є «початком мудрості» (див. Пр. 1:7). А через це люди починають у більшій чи меншій мірі, як у кого виходить, свідомо перекручувати слово Боже на догоду своїм земним меркантильним інтересам. Інтереси, до речі, можуть носити і благі наміри, от лише всім добре відомо, куди саме часто ведуть ті самі добрі наміри, якщо хто призабув – до пекла. І там можуть опинитися всі люди, які свідомо вдаються до перекручування слова Божого, навіть прикриваючись благами намірами. І неодмінно там опиняться, якщо не покаються.
Для прикладу такого перекручування-маніпуляції, наведемо один біблійний вірш, між іншим, це прямі слова Спасителя: «Хто ж витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 24:13). Здавалося, нічого складного в розумінні цих слів начебто немає: Господь прямо закликає до терпіння. І цим закликом часто користуються вже згадане нечистоплотне духовенство і не менш непотрібні пересічні обивателі, коли нав’язують наївному оточенню думку, що треба терпіти поза всяк ціну. Але чи дійсно саме це має на увазі Спаситель? Щоб зрозуміти, що Христос хотів передати цими словами, а заодно дізнатися про який самий «кінець» йде мова, варто прочитати не один біблійний вірш, а цілу Христову фразу. Отже, пряма Христова мова:
«Коли ж сидів Він (Господь Ісус Христос) на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: “я Христос”, і багатьох спокусять. Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; усе ж це – лиш початок хвороб. Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. Хто ж витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 24:3-13).
Отже, мова йде про часи перед Другим пришестям Спасителя, про так звані «останні часи». Дійсно, вчитуючись у жахіття, які будуть у ті часи, розумієш, що від людини в тій ситуації нічого не залежатиме, їй залишається лише терпіти і надіятися в усьому на Господа (див. 1Пет. 5:7). Але хіба «останні часи» настали, хіба багато поганих речей, які кояться навколо нас, ми не здатні змінити з Божою допомогою на краще? На ці запитання кожен сам має дати відповідь, але не варто для виправдання власного неробства прикриватися Христовими словами про терпіння. І тим більше, нав’язувати їх іншим.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Чи терпіти?
Ваш коментар: