А раптом не задумувалися над тим, чому радянські громадяни так бурхливо гордилися (і гордість ця зазвичай була цілком щирою) успіхами срср у галузі засвоєння космосу, балету, спорту та ще якихось нечисленних галузей, в яких він так чи інакше тримав із колективним Заходом більш-менш паритет? Часом не задумувалися? – А нас раптом осінила причина такої гордості, з чим хочемо з вами поділитися, але перед тим відповімо на цілком доречне запитання: «А навіщо взагалі піднімати тему давно спочилого срср?» – А для того, що срср, як виявляється, ще не спочив у розумах і серцях багатьох людей, та що там казати, навіть цілих країн, які намагаються поза всяк ціну повернути час назад і відновити «в’язницю народів», чим насправді було це державне утворення. Думки і погляди цих людей ми навряд чи зможемо змінити, втім таку задачу і не ставимо перед собою: якщо певна людина плекала подібні думки і погляди протягом багатьох десятиліть, то пара наведених аргументів навряд чи похитнуть її позиції, проте ми зможемо попередити розповсюдження радянської брехні наступним поколінням за біблійною порадою: «Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє» (Пр. 22:6). Отже, у чому ж полягала причина щирої радості радянських громадян?
Дехто може припустити, що справа в тому, що люди зазвичай намагаються знайти позитивні моменти у своєму житті, а в срср такими позитивними моментами були радянські свята, на які на полиці радянських магазинів буквально «викидали» продукти та алкоголь, щоб громадяни могли відсвяткувати якусь там чергову річницю, а також таким позитивом були досягнення в галузі засвоєння космосу, балету, спорту тощо. Загалом, хто таке припускає, буде правим, але є ще одна причина гордості радянських громадян в успіхах їх країни, і ця причина збігається з причиною гордості багатьох росіян за «успіхи» їх злочинної країни в сьогоденні. І ця причина, як комусь може здатися дивним, полягає… у свободі, а точніше в дозволі керівництва, як раніше, так і нині – московського, пишатися досягненнями власної країни.
Як за срср, так і за сучасної путінської росії, переважна більшість їх громадян є рабами, до того ж рабами, які стали цілком добровільно (особливо це стосується сучасної росії, де більшість людей свідомо обміняли свободу 90-х на примару добробуту). Але цим рабам було дозволено святкувати усілякі радянські свята (певно, вам доводилося чути ностальгічні спогади про радянські наїдки, які б навряд чи сьогодні хтось став би готувати), а також… як ви вже здогадалися, гордитися досягненнями в галузі засвоєння космосу, балету, спорту та ще якихось нечисленних галузей, в яких срср так чи інакше тримав із колективним Заходом більш-менш паритет, але вже точно не був безумовним лідером як сьогодні намагається переконати пряма правонаступниця срср, путінська росія. Країна, в якої вже немає взагалі жодних досягнень окрім ностальгії за срср, погроз, брехні та тимчасових успіхів на українському фронті. Саме тимчасових, а не постійних, як вона намагається всіх переконати.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Причина гордості
Ваш коментар: