Я сиджу на церковному богослужінні з явними ознаками латиноамериканського темпераменту і п’ятидесятницького напряму. Коли б не деякі візуальні нагадування, то я міг би легко забути, що це зібрання проходять в одній з найбільших в’язниць Чилі. Я оглянув присутніх у залі: одні чоловіки в поношеному одязі, типовому для вуличного наброду. У натовпі – страхітлива кількість облич зі шрамами.
Після співу на сцену піднімається гість з Канади, що разюче виділяється на цьому фоні білою сорочкою і краваткою. Тюремний капелан оголошує, що ця людина, Рон Нікель, побував у в’язницях більше п’ятдесяти країн світу. Очолюване їм Міжнародне тюремне братерство несе послання про Ісуса ув’язненим і працює на урядовому рівні над покращенням умов у місцях ув’язнення. Десяток парафіян голосно крикнули: «Амінь!»
«Передаю вам привіт від ваших братів і сестер у Христі з в’язниць всього світу, – почав Рон, зробивши паузу для перекладача іспанської. – Особливо ж вас вітає Паскаль, який живе на Мадагаскарі, поблизу Африки. Він готувався стати ученим і завжди гордився своїм атеїзмом, але одного разу його заарештували за участь у студентському страйку і запроторили до в’язниці, яка була розрахована на 800 людей, а фактично містила 2500. Люди там сидять лікоть до ліктя на голих дошках. Більшість з них одягнена в лахміття і вкрита вошами. Можете собі уявити, яка там панує антисанітарія». Чилійські ув’язнені, що уважно слухають Рона, голосно співчутливо заохали.
«У Паскаля була єдина книга, доступна в тій в’язниці: передана йому рідними Біблія. Він читав її щодня і, незважаючи на свої атеїстичні переконання, почав молитися. До кінця третього місяця свого ув’язнення Паскаль вже проводив у повнісінькій камері щоденні заняття з вивчення Біблії.
Після ж цих трьох місяців Паскаля, на його величезний подив, звільнили. Але от що вражає: він продовжує ходити у в’язницю! Двічі на тиждень він відвідує ув’язнених і роздає їм Біблії, а щоп’ятниці доставляє величезні каструлі з овочевим супом, бо знає, що ув’язнені помирають від недоїдання. Багато хто з них виявився за ґратами за крадійство продуктів. Перед тим, як потрапити у в’язницю, вони голодували!»
Іноземні гості після багатьох обіймів і рукостискань від’їжджають, а ув’язнені, отримавши натхнення, залишаються. Для них це щось подібне до духовної розминки.
З книги «Знаходячи Бога в несподіваних місцях»
