Христос каже: «Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?» (Мф. 5:43-47). Цими словами Спаситель поставив фактично недосяжну планку для кожного з нас, бо тільки з допомогою Божою людина здатна полюбити власних ворогів, чи просто людей, які несуть їй масу неприємностей.
Про подібне написано і сказано немало, але сьогодні хотілося звернути увагу на дещо інший момент: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода?», – тобто Спаситель не каже нам любити людей, які творять нам добро. І це, ясна річ, не повинно нас дивувати, адже і так зрозуміло, що ми любимо тих, хто любить нас, або ж, принаймні, ставиться до нас добре. Зрозуміло, але не для всіх… Бо людський егоїзм не сидить, склавши руки, тому багато людей вважають, що їм всі і так винні, тому за надану допомогу чи просто шанобливе ставлення не треба відплачувати у свою чергу добром чи повагою. І зустрічається таке скрізь і завжди…
Тут у когось може виникнути питання: А чому Ісус не згадує про подібні речі? – А який сенс взагалі говорити про цілком очевидні для пересічного обивателя речі? Якщо людина не може збагнути таких базових речей, то це її труднощі. Ісус закликає нас до духовних, піднесених речей, навіть того більше, Він закликає нас бути досконалими, як наш Отець Небесний досконалий (див. Мф. 5:48)! А якщо певна людина не може бути вдячна видимій людині, своєму ближньому за благодіяння, то вона не зможе бути вдячною невидимому Богові за Його числення благодіяння, які часто-густо всі ми сприймаємо як щось належне, за аналогією: «Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10). Але це, знову ж таки, проблеми самої людини, яка не може збагнути загальнолюдських цінностей.
Зі схожою ситуацією ми стикаємося в ще одному Христовому заклику: «Все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм» (Мф. 7:12). Про це золоте правило моральності написано і сказано не менше, якщо не більше, ніж про любов до ворогів. Проте що робити людині, якщо вона сама себе не поважає, якщо дозволяє поводитися із собою зневажливо з боку оточення? Або ж, для прикладу, як навчитися любити ближнього, якщо людина себе не любить, а деколи зовсім себе ненавидить? – На ці запитання не можна знайти прямої та чіткої відповіді в Біблії, єдине, що вона радить: за будь-яких ситуацій в усьому покладатися на Бога Живого: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7). От лише багато людей не схильні обирати цей варіант, продовжуючи перебувати в тенетах власного егоїзму і зневаги до самих себе. Але, як мовиться, – це їх власний вибір та не менш власні проблеми.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Цілком очевидні речі
Ваш коментар: