«Пресвітерам, які начальствують достойно, належить виявляти особливу (англійський варіант – подвійну) честь, надто тим, що трудяться в слові і навчанні. Бо Писання говорить: “Не зав’язуй рота волові, що молотить”; і “Той‚ хто працює‚ вартий винагороди своєї”». Перше послання до Тимофія 5:17,18
Це єдине місце в Біблії, де говориться про подвійну повагу. Воно учить тому, що ми повинні шанувати служителів Євангелія удвічі більше, ніж інших.
Що це означає на практиці? Нам належить шанувати наших християнських лідерів і звертатися до них не інакше як «пастор», «сер», «містер» або «місіс». Виключення можливе в тому випадку, якщо вони попросять нас називати їх по-іншому.
Коли лідер учить нас Слову Божому, нам треба уважно слухати його. Очманілі думки, розум, що витає в хмарах, – показник неповаги. Завжди пам’ятайте, що честь проявляється не лише у вчинках і словах, але і в думках. Павло перестерігає нас: «Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням» (1Тим. 4:13).
Мила бесіда з сусідом під час богослужіння не лише не повага до того, хто проповідує, але і до Найсвятішого Духа. Будь-які особисті взаємини можуть почекати до кінця служби. Також можуть почекати і смс-повідомлення наших друзів, користування мобільним або вихід зі служби до її офіційного завершення. Недобре і спізнюватися. Як би відреагували наші працедавці, якби щоранку, приходячи на роботу, ми спізнювалися на п’ятнадцять хвилин? Ми не робимо так. Так чому ж ми вчасно не приходимо на богослужіння, точно до часу, встановленого нашими лідерами?
Шукайте можливості послужити вашим лідерам, навіть якщо вони не просять вас про це. Плануйте це заздалегідь, передбачаючи обставини і прагнучи до виконання доручень і планів на найвищому рівні.
Якщо вам було доручене завдання, виконуйте його швидко і якнайкраще. Тільки робіть це у відповідному до випадку одязі або на чистій машині, бо нам треба добре представити нашого лідера. Коли мене зустрічали в аеропорту на машинах, засмічених сміттям і харчовими відходами, я думав: «Якби лідер служіння знав, що його працівник везе гостя в такій машині, що б він подумав? Цим він ганьбить не лише мене, але і свого пастора».
Подвійні фінанси
Я можу написати величезну кількість сценаріїв про відплату особою пошаною служителям Євангелія. Проте я ще не торкнувся того, про що саме каже Дух Святий через апостола Павла в Першому посланні до Тимофія (5:17,18). Продовжуючи читати, ми побачимо, що цей вірш безпосередньо пов’язаний з фінансами. Павло завершує його словами: «Той‚ хто працює‚ вартий винагороди своєї». Англійська Біблія в Новому Живому Перекладі стверджує: «Пресвітерам, добре виконуючим свою роботу, і платити належить добре». У Сучасній англійській версії сказано: «Церковні лідери, які добре виконують свою роботу, заслуговують удвічі більше, особливо якщо вони працюють у слові і навчанні». Англійський Переклад Сьогоднішнього Дня свідчить: «Оплата пресвітерів, що добре виконують свою роботу як лідерів, має бути подвійною». І нарешті, ми читаємо в Розширеному перекладі англійської Біблії, що пресвітери, які виконують свої обов’язки добре, гідні подвійної оплати, «адекватної фінансової підтримки».
Ми знайдемо цей закон у словах Ісуса, звернених до Своїх учнів: «Істинно, істинно кажу вам: хто шанує того, кого Я пошлю, Мене шанує; а хто Мене шанує, шанує Того, Хто послав Мене» (Ін. 13:20, слово приймає, замінено автором на слово шанує). Зверніть увагу на слова «кого Я пошлю». Ісус втілює ці слова. Павло так само описує призначення на п’ятигранне служіння: «І Він (Ісус Христос) поставив (Він Сам призначив і дав людям бути) одних Апостолами (особливими посланцями), інших пророками (надихаючими проповідниками і тлумачами), інших – Євангелістами (проповідниками Євангелія, подорожуючими місіонерами), інших – пастирями (пастухами Його отари) і учителями» Послання до Ефесян 4:11 (розш. пер.)
Слова «Він Сам призначив» означають, що Ісус особисто призначає на п’ятигранне служіння. Це пресвітери в Тілі Христовому, ті «що трудяться в слові і навчанні» (1Тим. 5:17). Бог свідомо підкреслює, що їх належить шанувати «удвічі більше».
За більш ніж двадцятирічний час подорожей я ніколи не бачив, що є виключення з цього веління. Проте я відвідував церкви, де пасторам і їх помічникам платили мало. Вони їздили старими автомобілями, жили в орендованих або незручних будинках, тоді як члени церкви жили в кращих будинках і водили кращі машини, їх діти вчилися в кращих школах і т. ін. Проте іронія в тому, що якщо досліджувати фінансовий стан членів церкви, то виявляється той факт, що велика частина з них перебуває в тяжкому становищі. Бізнесмени переживають постійні невдачі і навіть великі втрати. У результаті багато хто перебуває по вуха в боргах. Багатьом сім’ям доводиться жити на свої заощадження. Здається, що не в кого немає готівки для допомоги потребуючим. Чи може це бути результатом зневаги Божим велінням відносно хорошої зарплати лідерам?
Проллємо ще більше світла на цю тему, подивившись на її зворотній бік. Я відвідував церкви, де пасторам і їх помічникам платили добре. Вони усі їздили хорошими автомобілями і жили в красивих будинках, їх діти нічого не потребували, вони могли дозволити собі хорошу відпустку із сім’єю, список може тривати. Люди в церкві не раз купували їм подарунки, влаштовували для них особливі обіди або проявляли інші щедрі жести. У цілому сім’ї, якщо вони були вкорінені в церкві, процвітали і жили успішним життям. Бізнесмени постійно починали успішні справи і отримували прибуток. Вони завжди швидкі на допомогу вдовам, матерям-одиначкам або нужденним сім’ям у церкві, бо в них завжди є додаткові кошти. Ці церкви здатні більше давати на місію, ніж церкви, які мало платили своїм пасторам. Я не бачив жодного виключення. Не дивно, адже це пов’язане з принципом пошани.
Подумайте над цим. Перша група згаданих мною церков хвастає тим, що не витрачає свої гроші на достатню зарплату своєму пасторові і його помічникам. Вони гадають, що тоді вони зможуть зробити більше для Царства Божого, давати на місію, допомагати бідним і т. ін. Втім, уникаючи Божого веління – добре оплачувати працю своїх лідерів, – вони не здатні досягти інших у нужді, оскільки їх бізнесмени бідують і частенько не беруть участі в церковних проектах. Чому ж ми не можемо зрозуміти, що мудрість Божа завжди направляє нас на дорогу справжнього успіху? Коли ми утримуємося від виконання Божого Слова, вірячи, що можемо зробити більше для Нього, насправді – це гордість і фальшиве упокорювання. Цим ми побічно повідомляємо, що знаємо більше Господа, бо Він любить бідних, але в той же час каже нам удвічі платити тим, хто трудиться в Його Слові.
Я усвідомлюю, що цією істиною нехтували, і це не особливо малий відсоток служителів у США. Я засмучуюся, коли лідери постійно говорять про гроші і матеріальні речі. Їх життя не заможне, вони більше зосереджені на тимчасових речах і життєвих задоволеннях, ніж на досягненні загублених і поранених душ. Маючи істину, вони втратили серцебиття служіння, звернувши на дорогу найманців. Їх проповіді відхилилися убік, вони втратили свою ефективність. Послухайте, що Бог каже про таких лідерів: «Бо лідери Мого народу – Господня варта, його пастухи сліпі до всякої небезпеки. Вони, як пси, що не гавкають і не застерігають про небезпеку. Вони люблять лежати, спати і мріяти. Вони ніби жадібні пси, що ніколи не насичуються. Вони, як безглузді пастухи, що йдуть своїми дорогами і переслідують власні цілі». Книга пророка Ісаї 56:10,11 (суч. пер.)
Подивіться на слова: «переслідують власні цілі». У Сучасній англійській версії сказано: «Ви пастухи, що погано поводяться зі своїми вівцями заради егоїстичних цілей». Є декілька лідерів (радий повідомити, що їх небагато), які використовували жінок, гроші та інші активи служіння для свого власного задоволення. Вони перекрутили істину про повагу. Їх мислення затьмарилося, перевернувши Божий задум з ніг на голову, вони зробили так, що служіння служить їм. Вони відійшли від первинного сенсу християнського служіння – служити Божому народу і досягати загублених. Якщо вони не зміняться, то закінчать у пітьмі.
Звичайно, я стикався із зловживанням принципами пошани за роки мого служіння і читав про подібні випадки в Біблії. Але запитаймо себе, чи дає це нам право відвести нас убік від Божого веління про відплату подвійної фінансової честі Божим слугам? Ці дві крайнощі ніколи не будуть виправдані в Божих очах.
