Людина, яка ввела мене в служіння, сама втратила величезну церкву з восьми тисяч членів. Сьогодні цієї церкви немає через те, що пастор розлучився зі своєю дружиною заради того, щоб одружитися на молодій дівчині. Він розповів усій церкві, що він збирається розлучитися, і запропонував усім, кому не подобається, – йти з церкви або йти в іншу. Це був сильний удар. Сумно, але багато чоловіків наслідували його приклад і розлучилися зі своїми дружинами.
Багато служителів, з якими ми разом працювали в тій церкві, стали критикувати його. Я теж спочатку наслідував їх приклад, тому що був розчарований і злий на нього. Повага, яку я довгий час зберігав до нього у своєму серці, почала швидко зникати. За п’ять років до цих подій я пішов з церкви. Він відпустив нас з Лізою з благословенням на служіння в іншому штаті, але навіть попри те, що я вже давно не був у тій церкві, все одно, я все більше і більше відчував роздратування і злість на нього.
Потім приблизно впродовж двох тижнів чотири рази я бачив сон про свого колишнього пастора. Я рідко запам’ятовую сни. Але чотири рази за два тижні взагалі мені невластиве, мені навіть незручно писати про це, але після четвертого разу, коли побачив знову цей же сон, я зрозумів, що Бог хоче мені щось сказати. Я почав молитися і запитав: «Отче, що Ти показуєш мені через ці сни?»
У ту ж мить я почув усередині себе строгий голос: «Він Мій слуга, перестань засуджувати Мого слугу!»
Я взагалі жодного права не мав критикувати і засуджувати свого колишнього пастора, який був батьком для мене. Щойно я зрозумів, у чому моя помилка, відразу ж покаявся і написав йому лист з вибаченнями.
Через пару місяців після розлучення з дружиною він одружився на юній блондинці, і дуже скоро церква скоротилася до чотирьохсот парафіян. Він намагався врятувати церкву, але проте минув час і нічого вже не можна було виправити. Чи треба йти з церкви, якщо пастор відкрито грішить і не кається у своєму гріху? Відповідь однозначна: «так». Павло пише:
«Я писав вам у [попередньому] посланні – не спілкуватися [ні часто ні рідко] з розпусниками; – втім не маю на увазі, що ви повинні уникати спілкування з розпусниками світу цього або жадібними хапугами, або обманщиками, злодіями або ідолослужителями, бо інакше належало б вам вийти зі світу і з людського товариства загалом. Але я пишу вам не спілкуватися з тим, хто, називаючись братом [у Христі], залишається розпусником або скнарою, або ідолослужителем [душа якого ставить якийсь предмет на місце Боже], чи лихослівним [який свариться, ображає, зводить наклеп], чи п’яницею, або шахраєм, або злодієм; з таким навіть і не їсти разом». Перше послання до Коринф’ян 5:9-11 (розш. пер.)
Павло ясно каже, що нам не можна спілкуватися з «християнами», які живуть у гріху. У даному випадку з лідером, який розлучився зі своєю дружиною, щоб одружитися на молодій дівчині, – це аморальність, гріх. Ісус теж дуже ясно каже із цього приводу: «Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб» (Мф. 19:9).
Отже, якщо нам не можна їсти з «християнами», які самі хочуть жити в гріху, тоді вже точно нам не можна брати від їх духу; ми не можемо перебувати в служінні, лідер якого живе життям гріха. Якщо він покається, тоді ми можемо знову від нього отримувати.
Ви запитаєте мене: «Але, Джоне, хіба ми не засуджуємо його таким чином?» Відповім, що швидше ми засуджуємо плід його служіння. Ми повинні судити плід – дії людини, – а не мотиви серця. Павло каже: «Бо не моя відповідальність судити зовнішніх, але вже точно ваша відповідальність судити тих, хто в церкві коїть гріх?» (1Кор. 5:12, суч. пер.).
Не вдаючись до деталей, я засудив мотиви серця свого пастора, і саме тому Бог попередив мене через сни. Тільки Бог може судити мотиви серця. Павло каже: «Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри (мотиви)». Перше послання до Коринф’ян 4:5 (у дужках слова автора)
Саме тому я не перестаю сподіватися на зміни в житті мого колишнього пастора.
Буквально учора я розмовляв з людиною, якій не зовсім сподобалося послання одного служителя на конференції. Мій друг розповів мені суть проповіді по телефону і звернувся до Писання, щоб показати, у чому була помилка в цій проповіді. Я погодився з усіма його аргументами з приводу проповіді (були інші служителі, які теж не погодилися з нею). Але мій друг по телефону почав говорити: «Я думаю, цей служитель спеціально вибрав таку тему послання, щоб своєю унікальністю відкрити собі двері в багато великих церков і на конференції».
Я в ту ж секунду зупинив його і сказав: «Зараз ти вже судиш його мотиви, а цього робити не можна».
Я сказав своєму другу, що можна судити плоди – те, що сказане або зроблене в даному випадку – послання, але не мотиви. Тільки Бог може судити мотиви. Саме мотиви свого пастора я судив, і тому Бог зробив мені таке строге попередження. Чотириста людей, які залишилися під лідерством мого колишнього пастора, опинилися далеко не в найкращому становищі, після того, як він одружився на молодій дівчині. Вони проявляли вже не біблійну вірність. Вони залишилися в атмосфері не Святого Духа, а якогось неправильного духу.
До цього дня я шаную свого пастора, попри те, що він вже утретє одружений. Якби в нього була зараз церква, я б не встав під його лідерство, але в серці я зберігатиму пошану до нього до кінця життя. Пам’ятайте, навіть після того, як Бог засудив Саула, Давид все одно ушанував його піснею любові і змусив усіх людей в Іудеї робити те ж саме. Якби мій колишній пастор зателефонував мені сьогодні і попросив про допомогу, я б допоміг йому, не замислюючись, усім, чим зміг би. Він розповів мені стільки прекрасних істин із Слова Божого, що я і до цього дня отримую з них дорогоцінні одкровення; він повірив у мене, і він єдиний, хто дав мені можливість. Коли я був ще молодим і недосвідченим, припускався так багато помилок, він прощав мене і надихав. Я завжди шануватиму його. Навіть зараз, коли я пишу ці рядки тільки для того, щоб допомогти іншим людям, що опинилися в подібних ситуаціях, я відчуваю біль у серці через те, що він зробив, зіпсувавши життя собі і багатьом іншим людям. Сильно сподіваюся, що він покається і знову стане великим лідером, яким він і був колись. Писання каже, що Божа надія усе переносить і ніколи не перестає (див. 1Кор. 13:7).
З іншого боку, тисячі вірних готові тікати з церкви, тільки почувши якісь чутки про те, що пастор коїть гріх. Ні, ні і ще раз ні! Так не має бути! Ми не повинні слухати чутки! Як написано: «Звинувачення на пресвітера приймай не інакше як при двох чи трьох свідках» (1Тим. 5:19).
Свідок – це людина, в якої є неспростовні докази, які він може підтвердити на суді. Йдеться не про двох людей, що змовилися між собою, і не про групку людей, які ширять чутки, а про двох або трьох людей, що незалежно один від одного мають свої свідчення. Чому Павло пише про це? Для того, щоб захистити нас.
Подумайте про це. Якщо ми віритимемо усім чуткам про лідерів, тим самим ми відкриємо двері підозрам, брехні і бруду. Ганьба дуже легко входить у наші серця. Якщо ми не вшануємо свого лідера, тоді ми не отримаємо нагороду, яку Бог хоче дати через лідера. Ось чому багатьом вірним на Заході так важко приймати від Бога. У нашому поколінні так багато виникає скандалів у служіннях, що сіється підозра в серцях людських. Багато вірних у церквах починають слабшати у вірі, сумують, стають цинічними; таке ставлення зовсім не формує поваги і честі. Це ворожий задум – утримати нас від небесних каналів, щоб нічого не отримувати через лідерів.
Анна змогла отримати від Ілія, хоча згодом його ненаситна, жадібна натура повністю розкрилася, і суд прийшов у його дім. Вона утримала своє серце від цинічного ставлення, навіть коли відчула щось негативне в характері Ілія, коли він назвав її п’яною. Вона діяла у відповідь, а не реагувала. Багато вірних сьогодні реагують на невдачі і падіння служителів, деякі лідери західних церков дійсно піддаються серйозним атакам.
За багато років служіння я чув величезну кількість неприємних історій про лідерів, але особисто для себе чітко визначив, що мною завжди керуватиме слово з Першого послання до Тимофія, яке я щойно навів вище. Автоматично я відкидаю негативну інформацію, якщо вона виходить тільки від однієї людини або якщо немає твердих доказів принаймні від двох людей. Мені необхідно почути хоч би двох людей, щоб повірити. Якщо я хоч на хвилинку повірю таким розповідям, то відразу ж закрию шлях до небесних благословень. Усі лідери несуть на собі нагороду з небес. Я особисто не хочу пропустити те, що в Бога є для мене, я думаю, що і ви теж.
Інший бік
Дивлячись на інший бік, я дізнався і полюбив багатьох людей у церкві, які шанували своїх лідерів і віддавали їм любов і присвячення від щирого серця. Деякі з них працюють у церковних офісах, деякі стали помічниками лідерів, багато просто члени церкви або партнери якихось служінь.
Як приємно бачити, що Бог піднімає цих людей вище і вище. Іноді вони просуваються вгору і отримують більше відповідальності, іноді це відбувається зовсім непомітно, але, спостерігаючи за ними впродовж десяти, двадцяти, навіть двадцяти п’яти років, я бачу в їх житті постійний ріст в усьому.
Я пам’ятаю, як багато вірних у церкві образилися на мого пастора, історію якого я вам розповів, вони сформували ставлення, що не має жодного поняття про пошану. Вони стали критичними, і багато хто з них пережив серйозні трагедії в житті, деякі розлучення, інші настраждалися через своїх дітей, хтось опинився у важкій фінансовій ситуації. Були ті, хто відкрив свої церкви, але після багатьох років наполегливої праці церкви так і не виросли більше ста або двохсот людей. Я пам’ятаю жахливий випадок, що стався з однією жінкою, яка працювала зі мною на телебаченні і говорила проти пастора (який втратив цілу церкву). У неї було міцне здоров’я, але раптом через два місяці вона несподівано померла від великого розширення судин мозку. Випадковий збіг? Не думаю. Павло каже, що багато вірних не міркують про Тіло Господнє, тому «багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає (передчасно)» (1Кор. 11:30, у дужках слова автора). Павло написав ці слова в контексті євхаристії. Проте істина застосована до усіх сфер християнського життя.
З іншого боку, я бачив багатьох чоловіків і жінок, які постраждали через мого колишнього пастора, але проте зберегли у своїх серцях любов і честь стосовно нього, так само як Давид, і сьогодні в них у всіх усе чудово в житті! Я бачив їх успіх у служінні, у бізнесі, у житті. Їх шлюби залишилися міцними, їх діти продовжують йти за Господом і любити Його. Вони живуть цілісним, наповненим життям, бо в їх серцях є глибока повага і щирість. Вони зберігали свої серця і стежили за своїми вустами. Вони догодили серцю Господньому.
Чому б кожному з нас не побажати таке чудове життя, яке Бог хоче нам дати? Чи варто бути критичними і цинічними? Який плід ми робимо? Дивлячись далеко в майбутнє, я не хочу допустити ні краплі критики на адресу мого лідера, і не важливо, як він до мене ставиться. Просто не варто цього робити. І найважливіша причина, чому я не допущу у своє серце ні краплі критики: у Біблії усі, хто шанував своїх лідерів, були близькі до серця Божого. Для мене це найбільша нагорода – знати Його серце і мати близькі стосунки з Ним. Немає в житті нічого кращого.
