Давайте звернемо нашу увагу на сім’ю. Почнемо з дітей. Писання каже нам: «Шануй батька твого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землі» (Еф. 6:2,3).
Шанувати батьків – це не пропозиція, не рекомендація, а заповідь. Чи, можливо, хтось забув, що нам як вірним Нового Завіту теж треба дотримувати заповіді? Це доказ того, що любов Божа дійсно мешкає в нас. Ісус каже: «Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене» (Ін. 14:21). Апостол Іоанн підтверджує знову: «Любов же полягає в тому, щоб ми жили за Його заповідями» (2Ін. 1:6).
У той момент, коли ми прийняли Ісуса Христа своїм Господом, ми змінилися: людина, яка жила раніше, перестала існувати. Ми буквально стали новим творінням. Наші серця оновилися, у них стали мешкати страх Божий і Його любов. Тепер усі наші бажання в Господові – ми жадаємо догоджати Йому, бо така наша істинна природа. Ми житимемо так, як ніби «все в дотриманні заповідей Божих»[1] (1 Кор. 7:19).
Іншими словами, ті, хто продовжує за звичкою ігнорувати заповіді Божі, ніколи і не пережили справжньої зустрічі з Ісусом Христом через Святого Духа. Можливо, вони сповідують християнство, але, як каже Ісус, нас дізнаються за справами нашими (див. Мф. 7:20). Якщо вони ігнорують або поверхнево ставляться до заповідей Божих, значить, у них немає Його серця. Іоанн пише: «Хто говорить: “Я пізнав Його” (Ісуса Христа), але заповідей Його не виконує, той неправдомовець (помиляється) і немає в ньому правди» (1Ін. 2:4). Іоанн ясно каже, що така людина не дитя Боже, вона помиляється. Можливо, вона гадає, що вона врятована, але насправді це неправда.
Давайте ще раз згадаємо значення слова пошана: «високо цінувати, шанувати, ставитися з трепетом». Якщо дивитися на наших батьків через призму шанування, це означає, що ми повинні спілкуватися з ними з повагою і любов’ю. Згадаємо, що пошана може виражатися через справи, слова і навіть думки, але істинна пошана виходить з серця. Отже, якщо молоді хлопці і дівчата постійно спілкуватимуться зі своїми батьками фривольно, недбало, нешанобливо, так вони тільки демонструватимуть, що ніяк не шанують своїх батьків. «Від повноти бо серця говорять уста» (Мф. 12:34). Їх нешанобливе ставлення може демонструватися через поведінку, у тоні голосу, зневажливому погляді, повільній ході, коли треба виконати прохання, скарги і т. ін.
Нешанобливе ставлення до батьків стало нормою життя в США. У нашій культурі рамки пристойності все більше і більше стираються. Є багато популярних «сімейних фільмів», які я ніколи б не дозволив дивитися своїм дітям. Деякі навіть відмічені буквою «G» на знак того, що вони зняті «надійними (довіреними) кінокомпаніями». Тобто вони вважаються безпечними. Частенько їх сюжетні історії дуже зворушливі. Проте манера спілкування дітей з батьками – зовсім інша історія. Вони ставляться до батьків як до якихось дурнів, з якими неможливо мати справу. Вони зухвало розмовляють з батьками, не слухаються їх, і фільм закінчується тим, що діти стають героями або виконуються їх бажання, попри те, що упродовж усього фільму вони демонстрували зневажливе ставлення до своїх батьків. Ви гадаєте, я занадто різко виражаюся, але послухайте, що Бог каже: «Проклятий той, хто ганьбить батька свого або мати свою! І увесь народ скаже: амінь» (Втор. 27:16, розш. пер.).
Ви розумієте, яку силу має слово проклятий? Бути проклятим Богом – це серйозна річ. Ми сподіваємося почути: «Проклятий той, хто йде на вбивство, крадіжку, займається сексуальним збоченням або чаклунством». Але Бог каже, що проклятий той, хто ганьбить батька і матір. Давайте подивимося на значення слова ганьбити: «ставитися як до чогось звичайного, незначущого, як до рабів». Емоційніше це звучить таким чином: зневажати, принижувати.
Прокляття, яке тривало покоління
У Писанні є багато прикладів, коли люди наводили прокляття на своє життя через те, що ганьбили своїх батьків. Один з найяскравіших прикладів – Хам, наймолодший син Ноя.
Після потопу Ной зайнявся фермерством. Одного разу увечері він напився доп’яну. Навіщо він це зробив? Можливо, він боровся з почуттям депресії, оскільки залишився єдиним батьком на усій землі, або, можливо, він шукав полегшення від того тягаря, який звалився на нього, йому потрібне було багато що перебудувати після потопу. У будь-якому випадку, очевидно, що він шукав полегшення або був сильно пригнічений. Але він обрав неправильні методи. Напившись, він зайшов у свій намет, зняв увесь одяг і заснув.
Хам увійшов до намета, де лежав його батько, побачив його голим, пішов і усім розповів (не так багато людей навколо було в той момент, тільки Сим і Яфет). Можу собі уявити, з яким хихиканням він сказав своїм братам: «Гей, хлопці, ви не повірите, наш татусь напився як свиня і лежить там голий, як щиголь! Йдіть, подивіться».
Коли Сим і Яфет почули братове кепкування, вони відповіли зовсім інакше. Вони узяли одяг, поклали його собі на плечі, увійшли до намету батька спиною і покрили голизну Ноя. Вони не хотіли бачити сором свого батька.
Наступного ранку Ной прокинувся і дізнався, що зробив Хам. Як написано:
«Проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. Потім сказав: Сим нехай буде благословенний Господом; Ханаан же буде рабом йому; нехай розповсюдить Бог територію Яфета, і нехай веселиться він у шатрах Симових; Ханаан же буде рабом йому». Книга Буття 9:25-27 (суч. пер.)
Пророче слово з вуст Ноя вплинуло на багато поколінь. Хананеї, нащадки Хамові, були прокляті, їх постійно поневолювали сини Ізраїлеві за Божим словом.
Хам не ушанував свого батька і приніс прокляття на своє життя і життя своїх нащадків. Цікаво зауважити, що Хамова поведінка спричинила суворі наслідки. Попри те, що Ной напився, Писання не каже про жодне покарання для нього. Більше того, у Посланні до Євреїв, у 11-му розділі Бог хвалиться патріархами. Один з них, Ной, людина, яка пила. Очевидно, що він покаявся у своєму гріху і був прощений. Проте про Хама в тому розділі нічого не написано, і взагалі ви ніде в Біблії не побачите нічого позитивного про Хама.
Моральне падіння Ноя стало випробуванням пошани його трьох синів, серця яких розкрилися в той момент. Один не вшанував, а тільки глузував, двоє інших виявили пошану, утрималися від всякого засудження, бо не їхнім правом було судити батька. Поведінка Ноя була неблагочестивою, але з нею мав розбиратися Бог, а не його сини. Два його сини зрозуміли це і зберегли свою пошану до нього; третій син узяв на себе сміливість судити дії батька, тим самим він збезчестив його і став проклятий.
Ще один цікавий момент, що Хам був дуже точним у своєму зауваженні. З логіки можна було виправдати його дії: він повторив тільки те, що бачив, він казав «правду». Але принцип честі і влади в Царстві влаштовані зовсім по-іншому.
Не дозволяйте нікому своєю неправильною поведінкою впливати на вас
За останні декілька років я став все більше і більше розуміти, що ми не можемо дозволити, щоб погана поведінка інших людей впливала на наше знання і розуміння того, як правильно чинити. Ця істина дуже яскраво проглядається в житті Мойсея.
Діти Ізраїлю постійно поводилися невгодно Господу. Вони постійно скаржилися, а Мойсей страждав через їх неправильну поведінки. Упродовж сорока років він не був допущений у землю обітовану, перебуваючи в пустелі через них. Тепер вони знову скаржилися, бо в них не було води. Тоді Бог сказав Мойсеєві наказати скелі, і з неї потече вода. Але в той момент Мойсей вже настільки втомився від їх поведінки, що зібрав усіх ізраїльтян разом і закричав: «Послухайте, непокірливі, хіба що нам з цієї скелі виточити для вас воду? І підняв Мойсей руку свою і вдарив у скелю жезлом своїм двічі, і потекло багато води, і пила громада і худоба її» (Числ. 20:10,11).
Через свою поведінку Мойсей був позбавлений привілею ввести народ у землю обітовану. Через багато років псаломщик напише: «І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми» (Пс. 105:32,33).
Мойсей втомився від їх поганої поведінки. Йому довелося діяти в розріз із Словом Божим. Йому довелося дорого заплатити! Я у своїй Біблії поряд з цим віршем зробив замітку: «Ми не можемо виправдовувати свою погану поведінку поганою поведінкою інших людей». Для усіх нас це дуже складний урок.
Дозвольте мені ще раз нагадати вам дуже важливий принцип з попереднього розділу. Ми завжди повинні шанувати власті і коритися їм; ми також маємо бути слухняними властям, якщо тільки нам не наказують робити те, що суперечить Слову Божому. Наприклад, якщо батьки просять свою дитину збрехати учителеві, тоді дитина, зберігаючи повагу, може сказати: «Мамо і тато, я шаную вас, але брехати я не можу, бо це гріх супроти Бога». Чи приклад страшніший, коли батько сексуально домагається своєї дитини, тоді син або дочка повинні шукати допомоги в іншої влади. З їх боку не буде проявом нешанобливості, якщо вони шукатимуть допомоги і для нього, і для себе.
[1] В англійському перекладі Біблії: «Виконувати заповіді Божі – ось що має значення». – Прим. пер.
