2 КОРИСНІСТЬ

Авраам і Сарра, Ларс Юстинен

І розсміялася Сарра. З чого б це? Хто розсмішив давно вже не молоду жінку? Якщо ви читали цю біблійну історію, ви знаєте. Ангели принесли Аврааму звістку від Бога.

– Аврааме, у тебе народиться син! – сповістили Божі вісники. Авраам задумливо почухав потилицю: є над чим замислитися, адже йому вже дев’яносто дев’ять. А Сарра, дружина його, підслуховуючи слова ці, сміялася. І було над чим.

«Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри припинилося. Сарра внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий» (Бут. 18:11-12).

Ти можеш сміятися, можеш чесати потилицю, можеш терзати себе питаннями, але слово, сказане Богом, ніколи не буває марним. Минув рік.

«І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив. Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог… Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його» (Бут. 21:1-5).

Ти не повіриш, що в столітнього може бути син, – це дивно.

Ти не знаєш, як це пояснити, коли дуже стара жінка народжує дитину. Хіба в цьому є здоровий глузд? Та і взагалі це якось не науково.

Але Бог у цій ситуації діє всупереч логіці, всупереч здоровому глузду. Так, у цій ситуації мало наукового.

Сарра сміялася. Ти можеш дивуватися. А я зрозумів. Я зрозумів, що людина в будь-якому віці може бути корисною Богові. Тобі більше ніж п’ятдесят? Ти на пенсії? Я тебе можу обрадувати або засмутити, але я маю це сказати. У Бога немає пенсіонерів. У старості ти можеш бути корисний Йому, бо Він – Всемогутній, і вік для Нього не перешкода. Читай цей псалом: «Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться. Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть. Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть, щоб сповіщати, що праведний Господь – Бог наш, і нема неправди в Ньому» (Пс. 91:13-16).

Праведник подібний до хорошого вина. Чим старше, тим цінніше. Він подібний до ліванського кедра, який з кожним роком стає вище, міцніше і сильніше.

Праведна людина навіть у старості плідна, соковита і свіжа. А чому? Бо в її житті є присутнім Бог і закони Його царства.

«Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється» (2Кор. 4:16).

Не сумуй. Так, наше тіло тліє, з кожним роком все більше зморшок, більше сивого волосся, у руках менше сили, а крок все коротший. Але не сумуй, адже в зворотному порядку твоя внутрішня людина оновлюється. І це вона плідна, соковита і свіжа. І це прекрасно. Тебе відправили на пенсію. Нехай. Але в Бога інші плани. Ти смієшся, як Сарра? Смійся. Але Він не змінює Своїх рішень. І тобі доведеться стати корисним. Твій шлях – залишатися сосудом у Його руках. Він накаже тобі молитися, він поставить тебе учителем юнакам, поведе тебе благовістити людям, чиє життєве коло добігає кінця. Ти підтримуватимеш і утішатимеш, розділятимеш печалі і даруватимеш багаторічну мудрість. Тільки залишайся сосудом у Його руках. Мій старший брате, ти можеш бути корисний Йому.

Ніхто не сперечається, кращі роки для праці і служіння – роки молодості і зрілості. Бог називає число кращих років: «І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ось закон про левитів: від двадцяти п’яти років і вище повинні вступати вони в службу для робіт при скинії зібрання, а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати» (Чис. 8:23-25).

От кращі роки, щоб бути корисним Богові. Двадцять п’ять років, від двадцяти п’яти до п’ятдесяти, а що далі? Можливо, Бог повелів організувати будинок престарілих? А може бути, Він накаже шістдесятирічних гнати чимдалі від усього священного? Ти помиляєшся. Просто продовжуй читати.

«…тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж – нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх» (Чис. 8:23-26).

Нехай допомагають братам своїм. Мій погляд на братів і сестер, які із старістю на «ти», змінився. Я побачив у вас покоління помічників. Я бачу армію підтримки. Господь бере вас у розрахунок, бо кожен з нас до останнього подиху може бути корисною Богові людиною.

Під час написання цих рядків я згадав, як у молодості робив працівником басейну. У мої обов’язки входило: плавати щодня в басейні, купатися в душі, благовістити співробітникам. Хороший був час. Це жарт. Я усе це робив, звичайно, але все таки основним моїм заняттям було піклування про сам басейн. Щодня я брав у руки п’ятиметрову щітку і неспішно, акуратно і сумлінно зчищав сміття з дна в бік фільтрів, що безповоротно поглинали його. Але ніщо не вічне. Одним добрим ранком, на планерці, директорка обережно, з побоюванням поглядаючи на мене, сказала:

– Наш двірник звільнився.

Я подумав: а як це стосується мене? Адже я нічого поганого йому не робив.

– Я б запропонувала цю роботу одному хорошому знайомому, але він поїхав.

«При чому тут це?» – продовжував думати я.

– А ти не міг би виконувати його роботу?

Ах, от що. Ось чому вона так схвильована. Вона гадає, мені буде соромно. Я, напевно, не погоджуся прибирати сміття, прилюдно, у центрі міста. А я сказав, що я згоден.

І наступним ранком я збирав у мішок пивні пляшки, порожні сигаретні пачки та інший мотлох. І це мене ніскільки не бентежило. І тим же ранком одна літня сестра з моєї церкви, де я був тоді проповідником, застала мене за цим заняттям. Вона зупинилася і ми з нею трохи поговорили.

– Жодна чесна робота не може бути ганебною, – підбадьорюючи мене, сказала вона.

– Я теж так вважаю! – бадьоро відповідав я.

Таким було моє перше близьке знайомство з нею. Її ім’я – Галина Іллівна. Вона була ревним учасником молитовної групи. Щоранку насилу (вона ходила з цепком) все ж йшла в церкву молитися. Вона і ще декілька сестер молилися щодня. Молилися про церкву, про місто, про країну, про кожного з нас. Я знаю, Бог це чув. Я знаю, Бог відповідав.

Зараз її не стало. Інсульт. Смерть була швидкою. На що звертаю увагу? На те, що буквально до останнього дня вона була вірна своєму служінню. І зараз я напишу дуже важливі слова, прочитай уважно. У неї вийшло бути корисною Богові до останнього подиху. Пауза. Почекай, не продовжуй читати, а подумай над прочитаним. Вона була корисною Богові і церкві до останнього подиху. Йдемо далі. Ти можеш вчинити так же. І до цього усіх нас закликає Господь. І я благословляю і надихаю вас, мої друзі, бути корисними. Оновлюйся внутрішньою людиною, жени геть смуток. Твоя доля в Богу, Який дає силу бути плідним, соковитим і свіжим у старості.

Попередній запис

1 ЦІННІСТЬ

Напевно вам доводилося бачити, як молода пара, захоплено схиляючись над колискою малюка, вимовляє: – Ось наша коштовність! Чи чоловік, що ... Читати далі

Наступний запис

3 БОЖІ ВИМОГИ

– Я не кричу, просто голос у мене такий. Упевнений, що і вам доводилося чути подібне. Дійсно, незрівнянне і в ... Читати далі