«Я дорога, і правда, і життя», – сказав Ісус. Правда і життя можуть давати мотивацію для дотримання, проте, врешті-решт, взаємини з Богом, як і будь-які інші взаємини, зводяться до «дороги» – щоденного процесу запрошення Бога у всі подробиці мого існування. Серен К’єркегор порівнював деяких християн з школярами, які намагаються підглянути відповіді своїх математичних задачок наприкінці підручника. Проте вивчити математику можна тільки шляхом самостійного рішення завдань – крок за кроком. Або ж, використовуючи аналогію Джона Буньяна, пілігрим може досягти пункту призначення, тільки наполегливо слідуючи шляхом, проходячи через його радощі, труднощі та оманливі обхідні дороги.
У мене є один неодружений знайомий, який палко молиться Богу про послаблення або навіть повне позбавлення його від сексуального потягу. За його словами, він є для нього постійним джерелом спокуси. Його збиває з шляху порнографія, примушуючи по спіралі падати все глибше в гріх і руйнуючи духовне життя. Я максимально м’яко поділився з ним своїм сумнівом, що Бог відповість на його молитву так, як він того хоче, відкоригувавши його рівень тестостерона. Швидше за все, йому, як і всякому іншому, доведеться вчитися стриманості, покладаючись на самодисципліну, спілкування з вірними і постійну молитовну підтримку.
З якоїсь причини Бог дозволив цьому розбитому світу дуже довго перебувати в його пропащому стані. Що ж до нас, хто живе в цьому розбитому світі, то Бог явно більше цінує наш характер, ніж наш комфорт, частенько використовуючи як інструменти формування нашого характеру саме ті елементи, які спричиняють нам найбільший дискомфорт.
У власному духовному житті я намагаюся залишатися відкритим до нових реалій, не звинувачуючи Бога за нездійснені очікування, але довіряючи Йому в тому, щоб Він вів мене через невдачі до оновлення і росту. Я також прагну до сподівання на те, що «Отець знає краще», як управляти цим світом. Роздумуючи над старозавітними часом, я розумію, що більш явно Божа дія, яку мені хотілося б бачити, не досягне очікуваних результатів. Коли ж Бог послав Свого безгрішного, «тихого і серцем покірливого», наповненого благодаттю і зціленням Сина, ми Його убили. Бог допускає особисту трагедію для досягнення більшої мети.
З книги «У пошуках невидимого Бога»
