«Вгамуйтесь та знайте, що Бог – Я». У цьому знайомому вірші з Псалму 46 я бачу дві в рівній мірі важливі заповіді. Передусім, я повинен вгамуватися, зупинитися – це те, з чим сучасне життя веде таємну боротьбу. Десять років тому я відповідав на листи впродовж двох тижнів, і мої кореспонденти були цілком задоволені. П’ять років тому я передавав відповідь факсом впродовж двох днів, і ніхто не заперечував. Сьогодні ж усі чекають відповіді по електронній пошті того ж дня і сварять мене за те, що я не користуюся службами миттєвих повідомлень і мобільним телефоном.
Таїнство; усвідомлення існування іншого світу; акцент на бутті, а не на дії; хоч би декілька митей тиші… – усе це не приходить до мене природним чином у нашому гарячковому, вируючому світі. Я маю віднаходити час, щоб дозволити Богові наситити моє внутрішнє життя.
Здійснюючи піше паломництво в італійське містечко Асізі, письменниця Патріція Хампл почала складати список відповідей на питання: «Що таке молитва?» Вона записала декілька слів. Хвала. Дяка. Прохання/благання/укладення договору. Безплідний і пхикання. Зосередження. На цьому список обірвався, бо Хампл зрозуміла, що молитва тільки зовні виглядає, як мовна дія: «За самою своєю суттю, це – моя позиція, моє положення». І ще вона зрозуміла, що «молитва, як зосередження, – це не спосіб обмежити видиме, але звичка ставитися з увагою до усього сущого».
А, звичка ставитися з увагою. «Вгамуйтесь». У стані такого зосередження усе навколо теж вияснюється. Цей просвіт у моїй рутині упорядковує всесвіт.
Зупинка готує мене до другої заповіді: «Знайте, що Бог – Я: буду звеличений у народах, звеличений на землі». У світі, який таємно змовляється, щоб подавити, а не звеличити Бога, тільки через молитву я можу повірити в цю істину.
З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»
