Царство

Ми повинні пам’ятати, що Царство Боже, це дійсно Царство. У ньому є рівні, порядок і делеговані повноваження. Я говорю про це вже декілька років, але проповідуючи Євангеліє по всьому світу, на кожному континенті (за винятком Антарктики), я помітив, що найважче донести істину про Божий порядок людям у західному світі. Чому? Відповідь найпростіша:

Ми такий народ, який намагається зрозуміти принципи Царства своїм демократичним складом розуму.

Царство Боже не демократія. Тому якщо ми намагатимемося осягнути Бога своїм демократичним складом розуму, ми ніколи навіть не доторкнемося до Нього. Ми житимемо без захисту Його влади і тому будемо уразливі і легко зійдемо з вірного шляху. Чи не тому Ісус сказав, що багато хто з нашого покоління буде обдурений? Сьогодні сильніше ніж колись, ми ігноруємо владу; але що ще небезпечніше – ігнорує їх не лише світське товариство, але також і віруючі люди. Ми завжди повинні пам’ятати, що уся влада від Бога, і вона дана нам для захисту, для безпеки і миру.

Західний тип мислення став причиною розколу багатьох церков у США, ось чому так багато людей тікають у свої домашні церкви. Ці номінальні вірні не хочуть встати під владу, встановлену Самим Ісусом Христом. Можливо, ви скажете: «Але, Джоне, уся китайська церква функціонує як безліч домашніх церков». Так, це правда, але вони вимушені так організовувати церкви, бо в них немає можливості збиратися відкрито. Крім того, у них існує приголомшливий порядок в організації, що повністю відповідає Слову Божому. У них діє дивна структура влади. Буквально цього року мене попросили зустрітися з п’ятьма лідерами підпільної церкви в Китаї. П’ять лідерів несуть відповідальність за десять мільйонів душ. Вони провідні старійшини підпільної церкви. У них існує приголомшливий порядок. Наше служіння відправило їх церквам двісті п’ятдесят тисяч книг, і кожна книга впродовж декількох днів знайшла своє місце. У них є структура, яка діє в одному потоці з біблійною владою.

Більшість домашніх церков, що з’являються в США, зовсім не такі. У них немає справжнього старозавітного управління і підзвітності. Якщо ви зауважили, у листах Павло постійно говорив, наприклад, апостолам Титу і Тимофію поставити старійшин у церквах, до яких вони були послані, щоб виправляти, докоряти, перестерігати і будувати церкви. Таким чином, могла існувати підзвітність у структурі влади, яку встановив Ісус. У домашніх церквах Америки не знайдеш такої структури. Швидше зустрінеш багато скривджених, ображених вірних і врешті-решт розчарованих у церкві. Вони створюють домашні церкви, щоб уникнути підзвітності. Ми повинні пам’ятати, що Господь Ісус створив Церкву, а не людина. У книзі Діянь святих Апостолів ми читаємо, що вірні збиралися разом у кожному будинку. Добре збиратися по будинках, але в помісних церквах мають бути лідерство і підзвітність, очолювані поставленими старійшинами.

Уся законна влада від Бога

З Послання до Римлян ясно, що кожен з нас повинен підкорятися вищим властям. Чому? Бо «немає влади не від Бога» (13:1). Уся законна влада в усьому всесвіті виходить від престолу Божого. Людина, дійсно народжена від Бога, визнає, шанує владу. Покажіть мені людину, яка ігнорує владу, і я покажу вам людину, яка не народжена від Бога. Не важливо, чи каялася вона, і чи ходить вона в церкву щотижня. Людина не врятована, якщо вона в серці не шанує владу.

Ви запитаєте: «Джоне, як ти можеш так сміливо про це говорити?» Ісус сказав, що істинні вірні пізнаються за плодами, а не за тим, що вони формально покаялися. Людина, яка істинно любить і знає Бога, – це людина, що визнає Його владу, бо знати Бога – означає знати владу. Господь і Його влада нероздільні.

Далі в Посланні до Римлян Павло каже: «Існуючі ж власті поставлені Богом» (13:1). Ви помітили, тут не сказано, що люди вибирають владу? Сам Бог призначає її. У цьому вірші англійське слово appoіnted, у грецькій мові має синонім слово tasso, яке означає «доручати, присвячувати, ставити». У цього слова немає анінайменшого відтінку «випадковості» дії. Йдеться про конкретне навмисне призначення. Оскільки Бог поставив усі власті, ми відкидаємо Владу, що стоїть за ними, якщо ігноруємо, не вшановуємо і відмовляємося коритися їм. Незалежно від того, знаємо ми чи ні, ми опираємося порядку і правилам Божим.

Коли ми виступаємо проти делегованої Богом влади, ми виступаємо проти Самого Бога. От чому апостол пише: «Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню» (Рим. 13:2).

Я пам’ятаю, як одного разу я сам уперше пізнав цю істину. У 1992 році Біл Клінтон був обраний президентом Сполучених Штатів Америки. Три дні я був у пригніченому стані і злився. Потім Дух Святий промовив мені, що ніхто не займає піст без Його відома. Отримавши одкровення серцем, я перестав критикувати президента Клінтона і став шанувати його, молитися і дякувати Богові за нього. Господь каже нам через апостола Павла: «Отже, передусім благаю чинити молитви, моління, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх, які начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне, у всякому благочесті і чистоті» (1Тим. 2:1,2). Зверніть увагу, що проводити мирне життя можна тільки за умови шанування влади. Це одна з нагород, яку Бог дає тим, хто шанує владу. Якщо ми як вірні не шануватимемо людей влади, ми самі на себе накличемо проблеми.

Існує два типи гонінь. Один з них, коли ми самі накликаємо гоніння на себе; другий тип – гоніння заради праведності. Апостол Петро згадує обидва типи. Про перший він каже: «Немає жодної чесноти в тому, щоб приймати покарання, яке ви заслуговуєте» (1Пет. 2:20, суч. пер.). Іншими словами, якщо ми зробимо щось неправильне, ми будемо за це покарані. Чи ще простіше кажучи, якщо ви побачите в дзеркалі заднього виду, що за вами женеться машина з синіми і червоними блимавками на даху, після того, як ви не зупинилися на сигнал «стоп», не звинувачуйте диявола. Чому? Це якраз одна з причин, чому Бог поставив власті. «Бо начальники не страшні для тих, хто робить добрі справи, але страшні для тих, хто коїть зло. Отже, робіть, що вони кажуть, і житимете мирно» (Рим. 13:3, суч. пер.). Очевидно, що легко уникнути гоніння, накликаного на себе, просто підкоряючись властям, і тоді не буде жодних проблем.

Другий тип гонінь – гоніння заради праведності. Коли нас карають власті за добрі справи. Петро каже: «Але якщо, роблячи добро і страждаючи, продовжуєте бути добрим слугою, це угодно Богові. Бо таке життя, до якого ви були покликані, таким життям жив і Христос» (1Пет. 2:20,21, суч. пер.).

Коли з нами погано чинять, а ми продовжуємо бути хорошими працівниками, студентами, громадянами, членами церкви, і т. ін., тоді це найвищий прояв пошани. Нам необхідно мати страх Божий у своєму серці, щоб продовжувати ставитися з великою повагою до тих, хто погано ставиться до нас.

Замість того щоб твердо виконувати ці слова, багато хто сьогодні заявляє: «Я вільна людина, я християнин, я живу у вільній країні, я не зобов’язаний миритися зі всякою нісенітницею!» Так, ви вільні, але пам’ятайте, що Слово Боже каже: «До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті» (Гал. 5:13). Ми покликані до такого життя, щоб правильно терпіти несправедливе ставлення. Послухайте, що каже Петро: «Бо ви до того покликані (це невід’ємне від вашого покликання згори), тому що і Христос постраждав за вас, залишивши вам (Його особистий) приклад, щоб ми йшли слідами Його» (1Пет. 2:21, розш. пер.).

Яким був приклад Ісуса? Влада покарала Його за злі справи, хоча Він робив тільки добрі справи. Так піднімається вічне питання: чи потрібно нам коритися і навіть шанувати поганих правителів, особливо якщо вони несправедливо ставляться до нас?

Попередній запис

Влада

Перш ніж продовжити мову про нагороду пророка або лідера, нам треба розглянути важливість і цінність самої влади. Коли ця істина ... Читати далі

Наступний запис

Погані правителі?

Саул кидає списа в Давида, Гверчіно Багато хто посперечається зі мною і скаже: «Але, Джоне, я ... Читати далі