17 вересня – Письмена Божі

Одного разу, зав’язнувши в письменницькій депресії, я поставив собі питання: «Чи знає Бог щось про те, через що я зараз проходжу? Бог, звичайно ж, говорив, але чи писав Він щось?»

На думку відразу ж спали Десять Заповідей. Бог дав Мойсеєві «дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, писані Божим перстом» (Вих. 31:18). Втім, до моменту, коли Мойсей спустився з гори Сінай, ізраїльтяни вже порушили перші дві заповіді. Розлютившись, Мойсей розбив скрижалі, що призвело до першого переписування Божого Слова.

Наступний епізод з надприродним письмом стався у Вавилоні (сучасний Ірак) під час банкету, коли цар Валтасар осквернив золоті кубки з єрусалимського Храму. Раптом, з’явилися пальці руки, що написали на обштукатуреній стіні чотири слова. У ту ніч могутня Вавилонська імперія рухнула перед персами (сучасний Іран).

Євангелія описують єдиний випадок, коли Ісус щось писав. Релігійні лідери схопили на перелюбі якусь жінку. Згідно із законом Мойсеєвим, вона заслуговувала страти, проте римляни заборонили євреям виконувати смертні вироки. Ісус сидів, низько схилившись, і, нічого не кажучи, щось писав на землі. Нарешті, Він відповів: «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!». Пастка закрилася, але в неї потрапили самі обвинувачі. Правління благодаті починало набувати чинності.

Павло пізніше говорив про закони, написані на серці. Він сказав коринтянам: «Ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця» (2Кор. 3:3).

Узяті разом, усі ці епізоди показують перехід від закону до благодаті, і, що дуже важливо, у них задіяні всі три Особи Трійці. Три носії – кам’яні таблиці, обштукатурена стіна і пісок у дворі Храму – не пережили руйнівних подій історії. Проте Божа література передавалася з покоління в покоління через преображені життя. «Бо ми – Його твориво», – написав Павло, використавши тут грецьке слово «poiema», від якого походить слово «поема» (Еф. 2:10).

Дослідивши епізоди, в яких Бог щось писав, я вже не почував себе настільки пригнобленим. Складати слова на папері – це одне, а творити священні витвори мистецтва з непостійних людських істот – це зовсім інше.

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», вересень 2007 року

Попередній запис

16 вересня – Доброта без Бога

Представники редакції газети «Правда» на зустрічі з нами з ентузіазмом відмітили, що в християнства і комунізму багато спільних ідеалів. Деякі ... Читати далі

Наступний запис

18 вересня – Мистецтво всередині нас

Письменник Мілан Кундера, чех за походженням, одного разу зауважив, що завжди був супротивником ідеї Гете про те, що «життя має ... Читати далі