16 вересня – Доброта без Бога

Представники редакції газети «Правда» на зустрічі з нами з ентузіазмом відмітили, що в християнства і комунізму багато спільних ідеалів. Деякі з них навіть назвали комунізм «християнською єрессю» через його акценти на рівності, єдності, справедливості і расовій гармонії. Проте, «сімдесят чотири роки на шляху в нікуди», як росіяни тепер з сарказмом відзивалися про своє марксистське минуле, показали, що найбільший соціальний експеримент в історії людства виявився жахливо провальним.

Класичні марксисти проповідували атеїзм і люто билися з релігією із зрозумілої причини: щоб надихнути робітників рішуче повстати проти тих, хто їх пригноблював, марксистам треба було убити всяку надію на небесне життя за межами життя земного і всякий страх перед Божим покаранням.

Румунський пастор на ім’я Йозеф Тон одного разу написав наступне про протиріччя, що лежить у самій суті марксистського погляду на природу людини: «[Вони учать] школярів, що життя – це результат випадкових комбінацій матерії, і що воно підкоряється дарвіністським законам про мінливість і природний відбір. Не існує ніякого загробного життя, ніякого «спасителя», який міг би винагородити за самопожертвування або покарати за егоїзм і жадність. І після того, як школярів учать усьому цьому, мене направляють до них наставляти про необхідність бути великодушними чоловіками і жінками, що докладають усі свої сили до того, щоб творити добро на благо суспільства. Але в них же немає мотивації для доброти! Вони бачать, що в чисто матеріалістичному світі усе має той, хто гребе під себе. Чому ж вони мають бути самовідданими і чесними? Який мотив можна їм запропонувати, щоб вони прожили корисне для інших життя?»

Редактори «Правди» визнали, що їм було складно мотивувати людей проявляти співчуття. «Кожен прагне до суспільства, досконалого настільки, що люди будуть позбавлені від необхідності бути добрими», – сказав Томас Еліот, бачачи, що багато хто з його друзів захопився марксистськими ідеалами. І від радянських лідерів, і від офіцерів КДБ, і тепер – від журналістів «Правди» ми почули, що Радянський Союз, врешті-решт, прийшов до найгіршого в обох випадках: далекого від досконалості суспільства, в якому люди забули, що означає бути добрими.

З книги «У молитві з КДБ»

Попередній запис

15 вересня – Неочікуваний прийом

Москва, 1991 рік На подив ввічливий прийом, влаштований нам у Москві, примушував мене нервувати. У 1991 ... Читати далі

Наступний запис

17 вересня – Письмена Божі

Одного разу, зав’язнувши в письменницькій депресії, я поставив собі питання: «Чи знає Бог щось про те, через що я зараз ... Читати далі