15 вересня – Неочікуваний прийом

Москва, 1991 рік

На подив ввічливий прийом, влаштований нам у Москві, примушував мене нервувати. У 1991 році в Радянському Союзі все мінялося блискавично, та все ж я розумів, що ставлення до християнства в повністю атеїстичній державі не могло потепліти за один день, а тому чекав по-справжньому змістовного діалогу. Я хотів, щоб нашій групі з 19 християнських лідерів США ставили важкі питання про те, які зміни може принести християнство в країну, яка тріщить по швах. Як я думав, на подібні питання можна розраховувати від вічно цинічних, напористих журналістів.

Проте я помилявся. От що сталося в московському Будинку журналіста. Розсівшись на освітленій прожекторами сцені в невеликій залі для глядачів, ми, християни з Північної Америки, по черзі представилися. Зазвичай мовчазний Рон Нікель з Міжнародного тюремного братерства того дня був налаштований рішуче. «Уїнстон Черчілль сказав, що про суспільство можна судити за його в’язницями, – почав він відверто. – Якщо судити за цим стандартом, то, як СРСР, так і США – це трагедія. Наші в’язниці просто жахливі.

Я побував у в’язницях по всьому світу і спілкувався з соціологами, психологами і експертами з карного права. Ніхто з них не знав, як перевиховати ув’язнених. Проте ми переконані в тому, що Христос може преобразити людину зсередини, і я бачив величезне число тому доказів. Ісус і Сам став ув’язненим і був страчений, але воскрес з мертвих. Сьогодні багато ув’язнених теж воскресли завдяки Йому».

Після цього Рон згадав про одного злочинця в Індії, який упродовж 21 року потрапляв за грати декілька десятків разів. Він просто не міг вирватися з цього порочного кола, поки не набув Христа. Спантеличений тим, що ця людина давно не виявлялася на лаві підсудних, місцевий суддя приїхав до нього додому і запитав, що сталося. «Мене вперше в житті хтось простив», – відповів колишній злочинець.

В аудиторії запанувала гробова тиша, після чого ці «вічно цинічні, напористі журналісти» зробили те, що мені навіть і на думку не могло спасти: вони вибухнули гучними, тривалими оплесками. А потім вони засипали Рона «каверзними» питаннями: «Що це за прощення? Як ми його можемо набути? Як ви прийшли до пізнання Бога?» Пізніше один з журналістів розповів нам, що в СРСР люди його професії живлять особливу приязнь до ув’язнених, оскільки багато хто з них сам виявлявся за ґратами.

З книги «У молитві з КДБ»

Попередній запис

14 вересня – Материнська любов

Психотерапевт Еріх Фром зауважив, що дитина в гармонійній сім’ї отримує два види любові. Материнська любов зазвичай безумовна і приймає дитину, ... Читати далі

Наступний запис

16 вересня – Доброта без Бога

Представники редакції газети «Правда» на зустрічі з нами з ентузіазмом відмітили, що в християнства і комунізму багато спільних ідеалів. Деякі ... Читати далі