За іронією історії, сьогодні іслам перейняв слово «мученик». Перші християни здолали Рим, бо замість простого фізичного виживання обирали вічні нагороди. Вони відмовлялися відректися від своєї віри, і кров мучеників стала насінням Церкви. (Суттєва відмінність: християни помирали від рук римлян, а не вбивали інших.)
Сьогодні на заході ви почуєте дуже мало розмов про вічні нагороди і дуже багато – про методики продовження життя. Молоді араби, які вчаться в нас, від’їжджають звідси враженими, а нерідко – і обуреними тим, скільки сил ми вкладаємо у фізичне життя. Дослідіть за нагоди те, що розміщене на журнальних стендах у місцевому магазині, і порахуйте видання, присвячені бодібілдінгу, дієтам, моді і голим жінкам – емблемам того п’єдесталу, на який ми вознесли матеріалізм.
«Пуританський» – от ще одне християнське слово, яке перейняв ісламський світ. Під час двох війн у Персидській затоці солдатам США уперше на їх пам’яті довелося обходитися без алкоголю і журналів «Плейбой», не прийнятих у країнах їх дислокації, які живуть за строгим ісламським кодексом. Небагато з солдатів усвідомили, що ця відмінність моральних стандартів ісламського світу і Заходу – не просто культурна, а філософська.
Визначаючи моральність, американське суспільство схильне зводити усе до принципу: «Чи спричиняє це комусь шкоду?» Як наслідок, порнографія легальна, окрім тих випадків, коли вона демонструє явне насильство або розтління малолітніх. Ви можете абсолютно законно напитися – аби ви не били вікна в сусідів і не сідали за кермо, наражаючи на небезпеку інших людей. Насильство на телеекрані сприймається нормально, оскільки всім відомо, що все це – лише гра акторів.
Таке мірило моральності видає наш внутрішній матеріалізм. У той час, як ми визначаємо «шкоду» виключно у фізичних поняттях, ісламський світ розглядає її з більш духовної точки зору. У цьому, глибшому сенсі, що може бути шкідливішим, ніж порнографія, насильство як розвага або навіть цинічне зображення банального зла в телесеріалах? Саме, виходячи з цієї точки зору, Сполучені Штати і набули своєї репутації «Великого сатани».
З книги «Знаходячи Бога в несподіваних місцях»