Якщо виникне нагальна потреба визначити стосунки з Богом одним реченням, то найкраще для цього підійде найбільша заповідь Закону Божого: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе» (Лк. 10:27). І недаремно в стосунках з Богом згадані ближні, адже нашим ставленням до них вимірюється наше відношення до Бога. І це не має дивувати, адже «хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1Ін. 4:20).
Але це ще не все, за нашими справами по відношенню до оточуючих, висловлюючись біблійною мовою, до ближніх, люди сприймають Господа Бога, Якому ми поклоняємося і служимо: «Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:14-16).
А тепер уявіть, слава Всемогутнього Господа, Творця всього видимого і невидимого, у деяких цілком конкретних випадках залежить від наших не менш конкретних справ! Таке уявити в принципі неможливо, що Господня репутація залежить від нас, тобто тих, хто заявляє, що вірить та поклоняється Богу Живому. Але це дійсно так, і тому на всіх без виключення вірних покладається величезна відповідальність. І зважаючи на це, вже не так хочеться зайвий раз заявляти оточенню, що є вірним, краще нехай замість нас промовлятимуть наші добрі справи.
Але бажаних добрих справ насправді не є так вже багато, а якщо зважати на те, що «хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх» (Як. 4:17) (а ми якраз цього часто і не робимо!), то справи наші вельми кепські: ми своїми добрими вчинками не те, що не прославляємо Господа, а часто-густо знеславлюємо Його в очах свого оточення… Єдина надія на Господа, що Він прийме нас у черговий раз у Свої милосердні обійми і простить, і відновить наше втрачене через гріхи синівство, і допоможе хоч якось, хоч у найменшій мірі бути Його дітьми. Бо без Його підтримки і допомоги, ми остаточно звалимося в прірву гріха, з якої нам вже не буде порятунку.
Так що мало кому з вірних дійсно вдається прославляти Бога своїми добрими справами, куди частіше своїми падіннями і наверненнями ми прославляємо фактично безмежне Господнє милосердя. І дай нам, Боже, пам’яті, щоб не забувати про це і прославляти за це Величне Ім’я Твоє: «Хваліть ім’я Господнє! Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку. Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє» (Пс. 112:1-3).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Прослава милосердя
Ваш коментар:
