Мені подобається бачити результати своєї праці. Я працюю над статтею, і через пару місяців вона виходить у друк. Я сходжу на гору і досягаю вершини. Молитва ж діє за іншими, Божими правилами. Ми молимося таємно, так що ніхто не бачить наших зусиль, і результати (Божі результати, не наші) з’являються дивним чином і частенько – багато часу потому, як ми їх чекали. Молитва має на увазі, що я відкриваюся Богові і не обмежую Його своїми упередженнями. Загалом, молитва – це коли я дозволяю Богові бути Богом.
У Біблії багато молитов виникли в процесі очікування. Яків сім років чекав дружину, а потім – ще сім років після того, як був обдурений її батьком. Ізраїльтяни чотири століття чекали позбавлення, а Мойсей – чотири десятиліття – покликання вивести їх, а потім ще сорок років – обітованої землі, до якої він так і не увійшов. Марія і Йосиф, Єлисавета і Захарія, Анна і Семен, як і більшість євреїв, чекали Месію.
Бог, Який перебуває поза часом, вимагає від нас зрілої віри. Це може, як у випадку з переліченими вище людьми, мати на увазі затримки, що сприймаються нами як випробування. Однією з ознак такої зрілості є терпіння – риса, яка може розвинутися тільки з часом.
Діти хочуть усього прямо зараз. «Ми ще не приїхали?»… «Але я хочу десерт зараз!»… «Ну, можна вже відкривати подарунки?!»… «Скільки мені ще чекати?». Закохані ж, на відміну від дітей, вчаться чекати. Студенти чекають закінчення навчання. Батьки з надією чекають повернення блудного сина. Ми чекаємо того, що заслуговує очікування, і в процесі цього вчимося терпінню.
«Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа», – написав один з псаломщиків. Ці слова викликають образ вартового, що рахує хвилини до закінчення зміни. Я молюся про терпіння, щоб переносити часи випробувань, не спати, не втрачати надію, зберігати віру. Я молюся про терпіння, щоб бути терплячим.
З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»
