Євангеліє не про нас?

Мало у світі християн, які живуть за Євангелієм, – тих, хто серйозно і по-справжньому виконав хоч би деякі із заповідей Христових, хто зробив їх центром усього свого життя. Таких християн шанують як святих. Взагалі кожен християнин покликаний стати святим, але в нас якось не виходить, а ще точніше – нам усе ніколи. Живемо, як уміємо, виконуючи іноді дещо, та й то упівсили, у чверть, в одну тисячну власних сил і можливостей. Але при цьому зазвичай ми все ж усвідомлюємо, що наше християнство – у кращому разі спроба, а не результат. А ще частіше – мрія чи розмова про християнство.

Отже докоряти комусь іншому, що живе він не за Євангелієм – справа безнадійна. Завжди можна буде відповісти з повною на те підставою: «Ти на себе поглянь!» У притчі про митаря і фарисея так прямо і сказано: хто подивився на себе і тільки на себе, той і вийшов із храму «більш виправданим», незважаючи на всі духовні досягнення іншого.

Але є ситуація, коли мовчати все-таки не варто – це коли починає звучати проповідь, як називав це апостол Павло, «іншого благовістування», а кажучи сучасною мовою – альтернативного євангелія. У Посланні до Галатів (Гал. 1:6-8) Павло виразився максимально ясно: «Дивуюся, що від того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовістування, яке, зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовістування Христове. Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема».

Це цілком зрозуміло: християнське життя не є спокій, а рух до великої мети, яка лежить поза межами видимого світу, яку ми сподіваємося досягти лише в житті майбутнього віку. Вказувати пальцем на тих, хто йде до неї не так швидко, як, на твою думку, йдеш ти сам, просто безглуздо. Але от якщо сталася підміна мети, якщо люди йдуть не в той бік – це вже катастрофа.

Саме це я і чую останнім часом все частіше, все голосніше, все авторитетніше. От, наприклад, адже ясно сказано: «Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний» (Мф. 6:14), і навіть приклад даний, коли Сам Христос молився про тих, хто розпинав Його на хресті: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23:34) – але ні ж, кажуть мені, це зовсім не наш випадок, бо грішники перед нами ще не покаялися, а якщо навіть покаялися, то не так, і в будь-якому випадку ми ще подумаємо, чи варто їх прощати.

Сказано ясно: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть» (Мф. 6:19) – але ні ж, кажуть мені, церква має демонструвати всім своє багатство і навіть розкіш, щоб справити належне враження на людей багатих і успішних.

І найсвіжіший приклад, вже не наводитиму посилання – мені пояснили, чому до нашого часу ніяк не застосовані слова «ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:6). Виявляється, річ у тім, що сьогодні публічна молитва, демонстрація своєї віри служить «мішенню для продажних критиканів» – так що молитимемося на страх ворогам. Дивна сама думка про молитву всупереч комусь, до того ж за апостольських часів за віру в Христа не публічно висміювали, а камінням побивали і на хрестах розпинали. Тепер же навпаки, запрошують у народні зібрання і саджають на найпочесніші місця (до речі, про це теж в Євангелії є, але гаразд, не чіплятимуся). І взагалі питання про те, що з особистого і сокровенного можна виставляти напоказ, не змінилося за останні дві тисячі років абсолютно.

З яких слів починається Нагорна проповідь: «Блаженні убогі духом, лагідні, ті, що плачуть, гнані за правду». А що чутно в нас? Дружньо всі встаємо з колін і будуємо щось велике і славне…

Можливо, це прекрасна мета – тільки вона не має нічого спільного з євангельським вченням про Царство Боже. Якби не так, Христос утілився б римським імператором, головою найбільшої і найславнішої в історії держави в період її розквіту. Чи прийняв би пропозицію сатани щодо «усіх царств світу слави їхньої».

Він відмовився, бо прекрасно усвідомлював ціну цим царствам і цій славі, бо бажав незмірно більшого, і бажав цього для нас. Але все це так загадково, так зухвало, що простіше все-таки якось з царствами і славою розібратися. Тільки християнство тоді стає не шляхом, яким потрібно йти в Царство, а ще одним скарбом, який потрібно прибрати на поличку і ретельно оберігати від посягань. Можна його використовувати як ресурс на переговорах із славними царями.

Тільки це виходить не за призначенням, і тоді обіцяння, що дані в Євангелії, нас не стосуються в жодному разі. Тоді виходить, що ми граємо на полі того, кому належать царства світу і вся їх слава, граємо за його правилами і в його гру. І що сподіваємося в нього при цьому виграти?

Я вкрай далекий від думки наслідувати приклад Лютера і почати викривати направо і наліво нинішню церковну дійсність, а тим більше – закликати її за своїм розумінням переробляти. Навряд чи воно вийде краще, ніж було, і вже абсолютно точно не відчуваю я за собою права викривати інших, які живуть не по-євангельські, коли і сам від ідеалу безмірно далекий.

Але дуже хочеться запропонувати: давайте ми все-таки не будемо від Євангелія потихеньку так відмовлятися, не вдаватимемо, що воно написане давно і зовсім не про нас, а ми вже тут самі якось розберемося. У нас мало що виходить, нам багато що в ньому просто доки не зрозуміло: я от досі не дуже розумію, як це можна підставляти іншу щоку, коли тебе б’ють – але це не означає, що заповідь ця не для мене, що вона застаріла, що в нинішніх конкретних умовах мені слід відповідати хуком справа. Ні, я просто до цієї заповіді доки не доріс.

Євангеліє дане кожному з нас і всьому людству на виріст, і ми доки плутаємося в ньому, як малюк у кабінеті тата, де стільки усього незрозумілого і складного. Але краще нам самим рости – а не зводити те, чого не зрозуміли, чого не досягли і чого не зуміли, до рівня власних дитячих понять. Ми ж так самих себе обкрадати будемо, врешті-решт.

Попередній запис

Світ у злі лежить. Що далі?

Христос перед Пилатом, Мігай Мункачі «Світ у злі лежить, ви що, не знали? Люди страждають, хворіють, ... Читати далі

Наступний запис

Бог на нашому боці?

Я не люблю богословських дискусій і прагну від них ухилятися. У цих спорах я майже без виключень бачу одне й ... Читати далі