1 серпня – «¡O, Evangelicos!»

Коли я, повертаючись із зарубіжних поїздок, читаю в «Time» і «Newsweek» нариси про американських християн, мені стає сумно. У Сполучених Штатах майже усе зводиться до політики, що означає поляризацію. Багато американців вважають євангельських християн якимсь монолітним виборчим блоком, зацикленим на окремих питаннях моральності. Вони не помічають тієї повноти життя і натхнення, того благословіння, з якими асоціюються служителі Євангелія для більшої частини світу.

У Африці християни носять їжу ув’язненим, піклуються про сиріт жертв СНІДУ і створюють школи, що виховують майбутніх лідерів цього континенту. У тій же Африці, як і в Азії і Латинській Америці, вони організовують програми мікрокредитування для дрібного бізнесу, що дозволяють якійсь сім’ї купити швацьку машинку або виводок курчат. За останні п’ятдесят років доля американських місіонерів, що спонсоруються євангельськими організаціями, зросла з 40 до 90 відсотків.

Один мій друг, опинившись у передмісті бразильського міста Сан-Паулу, був стривожений виглядом бійців наркомафії, що патрулюють околиці з автоматами в руках. Вузькі вулиці, що більше нагадують брудні стежки; пластикові водопровідні труби, що бовтаються над головою; павутиння дротів, що подають у будинки електроенергію від високовольтних ліній; сморід нечистот, що ширяє всюди. Тривога мого друга посилилася, коли він упіймав на собі сердиті погляди людей на порогах халуп з листової жерсті. На їх територію вторгся якийсь підозрілий грінго. А раптом, він – агент Федерального бюро з боротьби з наркотиками або перевдягнутий поліцейський? Але тут, головний наркоділок того району помітив на футболці мого друга логотип місцевої п’ятидесятницькой церкви. Його обличчя розпливлося в посмішці. «O, Evangelicos!» – вигукнув він, і похмурі обличчя людей ураз теж осяяли посмішки. Упродовж декількох років та церква багато допомагала цьому району, і тепер іноземних гостей чекав привітний прийом.

У США, незважаючи на занепад основних протестантських течій, євангельські церкви переживають бурхливе зростання. За прикладом мегацерков, на кшталт чикагської «Вілоу Крік Ком’юніті» чисельністю в 23000 людей і південно-каліфорнійською «Седлбек», були створені інші аналогічні громади у великих містах США. Розвинулася непіддатлива класифікації «нова церква», спрямована на служіння поколінню постмодерністів. Одне з останніх досліджень виявило, що 93 із сотні церков у США, що показали найбільше зростання, відносять себе до євангельських.

Стаття «Дивна і жива мозаїка», у журналі «Християнство сьогодні», 3 червня 2005 року

Попередній запис

31 липня – Людський цикл

Цар Соломон на схилі років (фрагмент), Гюстав Доре Спостерігаючи за сучасним світом, французький соціолог Жак Елюль ... Читати далі

Наступний запис

2 серпня – Слово на вулиці

«Раз вже ти пишеш книгу про молитву, тобі не зашкодило б трохи побути серед бездомних, – сказала моя дружина, ветеран ... Читати далі