Проходячи в житті період скептицизму, я хотів якогось драматичного втручання згори. Мені були потрібні докази існування невидимої реальності. У дні, коли я твердо перебуваю у вірі, подібні надприродні втручання втрачають свою значущість, і частково тому, що я бачу нездатність матеріалізму пояснити життєві реалії. Я навчився звертати увагу на менш явні взаємозв’язки між видимим і невидимим світами. Я бачу в романтичній любові щось, що не можна пояснити простим біохімічним тяжінням. Я відчуваю в красі і природі сліди геніального Творця, для Якого природний відгук – це поклоніння. Подібно до Якова, я іноді пробуджуюся від сну, щоб усвідомити: «Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!».
Я бачу в бажаннях, включаючи сексуальне, ознаки святого жадання стосунків. Я розумію, що біль і страждання – це жахливе порушення, з яким всемогутня любов, звичайно ж, не зможе миритися вічно. Я чую в співчутті, великодушності, справедливості і прощенні голос благодаті, що промовляє до мене з іншого світу, – особливо, коли я відвідую країни, де так гостро відчувається дефіцит цих людських рис. Я бачу в Ісусі людину, у чиєму житті ці риси проявлялися настільки незмінно, що світ не зміг миритися з Ним і був вимушений змусити Його замовкнути, позбутися Його. Іншими словами, я вірую не стільки тому, що невидимий світ вторгається в матеріальний, скільки через очевидну незавершеність видимого світу.
Одного разу я почув, як жінка розповідала про свої дивні досягнення. Ставши феміністкою ще на зорі цього руху, вона набула популярності у сфері ендокринології, де домінують чоловіки. На завершення своєї історії вона просто сказала: «Озираючись назад, я бачу, що було головним. Я любила і була улюбленою, а все інше – це лише фонова музика».
Любов – от ще одна причина, через яку я вірую. Що має значення в кінці життя, окрім неї? «Ніколи любов не перестає, – сказав Павло. – [Вона] усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить». Павло міг описувати тільки Божу любов, бо жодна людська любов не відповідає цьому стандарту досконалості. Те, що я на власному досвіді дізнався про любов, переконує мене, що досконала любов ніколи не буде задоволена сумною історією цієї планети. Вона не заспокоїться, поки не буде переможене зло і не запанує добро. Вона не дозволить своєму об’єкту припинити існування. Досконала любов наполегливо працює до тих пір, поки не доведе все до досконалості.
З книги «Відгомони іншого світу»
