Бог дивовижним чином забезпечував ізраїльтян, які блукали Сінайською пустелею, їжею і навіть зробив так, що в них не зношувалося взуття. Ісус теж годував голодних і служив безпосередньо заповненню їх потреб. Багато християн, що читають ці захоплюючі історії, озираються на минуле з почуттям ностальгії і навіть розчарування. «Чому Бог не чинить так сьогодні? – не розуміють вони. – Чому Він не заповнює дивовижним чином мої потреби?»
Проте новозавітні послання демонструють у дії абсолютно іншу модель. Перебуваючи в ув’язненні в холодній темниці, Павло звертається до свого давнього друга Тимофія з проханням заповнити його фізичні потреби: «Принеси плаща і книжки, – пише він. – Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби». В інших обмежених обставинах ми читаємо, що «Бог утішив» Павла прибуттям до нього Тита. Коли ж в Єрусалимі стався голод, Павло сам потурбувався про те, щоб зібрати кошти по всіх заснованих ним церквах. Бог заповнював потреби молодої Церкви так само вірно, як Він робив це для Ізраїльтян, але тільки – побічно, за допомогою членів Тіла Христового. Павло не провів розмежувань, на кшталт: «Це зробила Церква, а це – Бог». Подібне ділення суперечило б тому, на що Він так часто вказував. Церква – це Тіло Христове, а значить здійснене нею зробив Бог.
Витоки наполегливості Павла в донесенні цієї істини можна побачити в його першій драматичній особистій зустрічі з Богом. У той час він був лютим гонителем християн, відомим «мисливцем за головами». Проте дорогою в Дамаск він побачив яскраве світло, що засліпило його на три дні, і почув з небес голос: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?»
«Жену тебе?! Жену кого? Я лише переслідую цих єретиків християн».
«Хто Ти, Пане?» – запитав, нарешті, Савл, звалившись на землю.
«Я Ісус, що Його переслідуєш ти», – пролунала відповідь.
Ця фраза, крім усього іншого, формулює суть зміни, принесеної Святим Духом. Ісус був страчений декількома місяцями раніше. Савл переслідував саме християн, а не Ісуса, проте воскреслий Ісус повідомив Савлу, що ці люди, насправді, – Його Тіло. Те, що спричиняє біль ним, спричиняє біль і Йому. Це був урок, який апостол Павло запам’ятав на все життя.
З книги «Розчарування в Богові»
