Завжди дивувала поведінка людей, які панічно боялися кінця світу, проте чомусь їх не лякали, як наприклад, наступні слова: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). Або ж: «Людям визначено один раз умерти, а потім суд» (Євр. 9:27), або ж ще: «Кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Рим. 14:12). Та і опис остаточного Божого суду, більш відомого як Страшний суд, у Біблії має місце (див. Мф. 25:31-46). А суть цього суду полягає в персональній відповідальності кожного з нас. Отже, що ми в підсумку маємо: панічний страх перед черговим кінцем світу та практична відсутність страху Божого.
Але недаремно Біблія попереджає, що «початок мудрости – страх Господній» (Пр. 1:7), бо за браком страху Господнього мудрості не набереш. Що і можна спостерігати за поведінкою людей, які панічно бояться чергового (!) кінця світу, проте зовсім не бояться, що їм доведеться відповідати перед Богом згідно того як вони прожили своє земне життя. Але варто зауважити, зовсім не намагаючись виправдати цих людей, що для багатьох з них кінець світу асоціюються саме із земними стражданнями, із страхом перед неминучою смертю, а зовсім не із зустріччю з Небесним суддею. Отже, як завжди, більшість людей боїться зовсім не того, чого варто було б опасатися.
А боятися треба зовсім не земної смерті, а смерті другої, яка означатиме вічне прокляття і потрапляння в «озеро вогненне і сірчане, де звір і лжепророк, і будуть мучитися день і ніч на віки віків» (Одкр. 20:10). Ясна річ, що ніхто не хоче мучитися і страждати в цьому світі, але ці тимчасові страждання будуть краплиною в морі відчаю і страждання, що чекатимете на тих, хто не кориться благій волі Божій. Але цим переймається, на превеликий жаль, не так багато людей, більшість же просто лоскоче собі нерви черговим настанням кінця світу. І певно, багато хто сумує, що вчені чи кіношні сценаристи не знайшли чергової дати кінця світу в найближчій перспективі, адже так хочеться знову пережити те відчуття, що ти знову надурив смерть… Або Бога, бо так уникнув зустрічі з Ним.
Не дивуйтеся і не смійтеся, але так думає багато пересічних обивателів. Точніше не думає, а за інерцією живе. І бояться вони кінця світу теж за інерцією, а численні нещастя чи тим більше трагедії, що стаються з навколишніми людьми, їх мало хвилюють, адже це стається не з ними, а з кимсь іншим, а з ними нічого поганого не може статися… просто через те, що не може статися. Людей з подібним мисленням чимало і в церковних стінах. Такі люди, ще зможуть знайти біблійне обґрунтування своїм сподіванням, забуваючи, що всі ми є тимчасовими мешканцями на цій планеті, і що рано чи пізно все одно всім доведеться дати відповідь Богові. Попри те, чи буде кінець світу чи ні.
І ще одне маленьке зауваження. Багато людей намагаються виправдати власну лінь тим, що не варто нічого робити, адже скоро настане кінець світу і тоді все виявиться марним. Що і виявиться марним, так це безглузді виправдання цих людей, які ще примудряються для виправдання ліні прикриватися Словом Божим, тим самим порушуючи Третю Божу заповідь: «Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно» (Вих. 20:7). А що робити з такими неробами писав апостол Павло: «Якщо хто не хоче трудитися, то нехай i не їсть» (2Сол. 3:10).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Не той страх
Ваш коментар: