23 червня – Чинити так, ніби…

«Наука Моя – не Моя, а Того, Хто послав Мене, – сказав Ісус. – Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я». Зверніть увагу на послідовність. Спочатку – бажання «волю чинити Його», і упевненість виникне услід за ним. Ісус представляє шлях віри як особисті мандри, які починаються з невизначеності та крихкої довіри.

Деякі психологи дотримуються школи поведінкової терапії, де пацієнта спонукають «чинити так, ніби» певний стан речей реальний, яким би безрозсудним він не здавався. Ми змінюємо поведінку, учить ця школа, якщо не порпаємося в минулому і не намагаємося погоджувати мотиви з діями, а просто «чинимо так, ніби» зміна вже сталася. Набагато простіше дії викликають відповідні відчуття, ніж відчуття викликають відповідні вчинки.

Якщо ви хочете зберегти шлюб, але не впевнені, що дійсно любите свою дружину, почніть поводитися так, ніби ви любите її: робіть приємні сюрпризи, виявляйте увагу, даруйте подарунки, проявляйте турботу. Ви зможете побачити, як матеріалізуються почуття любові при відповідній моделі поведінки. Якщо ви хочете простити свого батька, але у вас це не виходить, поводьтеся так, немов він прощений. Скажіть йому: «Я прощаю тебе» або «Я люблю тебе», – навіть якщо ви не до кінця впевнені, що це дійсно так. Частенько зміна поведінки однієї із сторін призводить до разючих змін і в поведінці другої.

Щось подібне працює і у сфері моїх взаємин з Богом. Я хочу, щоб увесь послух виходив з інстинктивного бажання догоджати Богові, але, на жаль, це не так. Особисто для мене, життя віри іноді полягає в тому, що я чиню так, ніби усе йде, як належить. Я приймаю, що Бог безмежно любить мене; що добро перемагає зло; що будь-яке лихо перетворюється на благо, хоча в мене немає твердих підтверджень, а лише рідкісні прояви надприродного, підбадьорюючі мене на шляху. Я поводжуся так, ніби Бог – це люблячий Отець; я поводжуся з ближніми так, ніби вони дійсно носять у собі Божий образ; я прощаю кривдників так, ніби визнаю, що Бог першим простив мене.

З книги «У пошуках невидимого Бога»

Попередній запис

22 червня – Бог любить говірки

У пуритан була приказка: «Бог любить говірки». Під цим вони мали на увазі, що Бога більше цікавить дух, в якому ... Читати далі

Наступний запис

24 червня – Минуле і майбутнє

Як зауважив Стенлі Хауервас, життя віри складається з терпіння і надії. Коли наші взаємини з Богом піддаються якомусь випробуванню, ми ... Читати далі